Злам Binance знову привернув увагу до базових правил зберігання цифрових активів. Біржі зручні для торгівлі, однак контроль над коштами та доступ до них залежать від платформи. Які альтернативи мають користувачі та бізнес?
Фото: chatgpt.com
Матеріал підготовлено на основі статті англомовної редакції PaySpace Magazine, опублікованої 2 листопада 2026 року. Інформацію про наслідки атаки наведено станом на дату оригінальної публікації.
29 жовтня зловмисники атакували гарячі гаманці біржі. Binance оцінила збитки приблизно у $6,3 млрд.
Завдяки співпраці з емітентами стейблкоїнів та партнерами близько $3 млрд пов’язаних з атакою активів заморозили в блокчейні. Водночас замороження не означає, що всі ці кошти вже повернули біржі. Станом на 1 листопада компанія повідомляла, що відновила близько 95% постраждалих активів завдяки фонду SAFU, корпоративним коштам та іншим внутрішнім резервам.
Біржа також розпочала поетапне відновлення виведення коштів. Однак інцидент знову нагадав про проблему, яка постає після кожної масштабної атаки: зберігаючи криптовалюту на біржі, користувач не контролює приватні ключі та залежить від платформи, коли хоче перемістити свої активи.
Біржі зручні для торгівлі та швидких операцій. Проте що більше активів вони зосереджують, то привабливішими стають для зловмисників. Навіть якщо компанія компенсує збитки, користувачі можуть тимчасово втратити доступ до коштів і чекати, поки платформа усуне наслідки інциденту.
Водночас тримати всі активи на біржі необов’язково. Існують інші способи зберігання криптовалюти.
Холодне зберігання
Один із поширених способів знизити ризики — перевести частину активів на холодне зберігання, за якого приватні ключі залишаються офлайн. Для цього використовують апаратні гаманці та інші рішення, які не потребують постійного підключення ключів до інтернету. Окремо необхідно подбати про фізичну резервну копію фрази відновлення.
Seed-фраза, або мнемонічна фраза, — це послідовність слів, яка дає змогу відновити доступ до гаманця. У поширеному стандарті BIP39 вона містить від 12 до 24 слів. Англомовний словник цього стандарту налічує 2048 слів.
Фраза генерується під час створення гаманця. Слова в англомовному списку BIP39 підібрані так, щоб кожне можна було однозначно визначити за першими чотирма літерами. Це полегшує їх розпізнавання, але стійкість фрази до перебору забезпечує насамперед випадковість її генерації та величезна кількість можливих комбінацій.
Програмні гаманці, які працюють на підключених до інтернету пристроях і зберігають там ключі, зазвичай належать до гарячих.
Апаратний гаманець ізолює приватні ключі від комп’ютера або смартфона, підключеного до мережі. Це зменшує ризик дистанційного викрадення ключів, але не усуває всіх загроз. Наприклад, він не врятує від шкідливої транзакції, яку власник сам підтвердив.
Seed-фразу потрібно зберігати офлайн, подбавши про захищені фізичні резервні копії. Якщо втратити доступ до пристрою та не мати фрази відновлення, доступ до активів може бути втрачений назавжди.
Читайте також: Вадим Груша: некастодіальні гаманці стають питанням фінансової свободи
Власна інфраструктура: варіант для компаній
Великі компанії та фонди можуть самостійно організувати зберігання криптовалюти, не передаючи контроль над активами біржі чи сторонньому кастодіану — установі, яка зберігає їх від імені клієнта. Для цього потрібна технічна команда, здатна налаштовувати сервери, підтримувати їхню роботу та побудувати систему контролю доступу до коштів.
Одним з елементів такої інфраструктури можуть бути власні блокчейн-вузли, або ноди. Це сервери, які підключаються до блокчейну, отримують і перевіряють дані про транзакції та дозволяють компанії безпосередньо взаємодіяти з мережею.
Власні вузли зменшують залежність від зовнішніх постачальників інфраструктури й дають більше контролю над обробленням блокчейн-даних. Проте самі собою вони не захищають приватні ключі та не гарантують збереження коштів.
Для роботи з активами компанії потрібна окрема система керування ключами. Вона визначає, де зберігаються приватні ключі, хто має до них доступ і хто може погоджувати перекази.
Один із варіантів — мультипідпис, або multisig. За такого підходу для переказу потрібні підписи кількох уповноважених учасників. Наприклад, схема «2 із 3» означає, що операцію мають підтвердити щонайменше двоє з трьох власників ключів. Одна людина не може самостійно перемістити всі активи компанії.
Бізнес також може використовувати спеціалізовані пристрої або системи захищеного зберігання ключів, розподіляти повноваження між працівниками, встановлювати ліміти переказів та вимагати додаткового погодження великих операцій.
Не менш важливі резервні копії ключів і заздалегідь визначена процедура відновлення доступу — на випадок поломки пристрою або втрати доступу одним із відповідальних працівників.
Такий підхід дає компанії більше незалежності: вона сама контролює взаємодію з блокчейном і встановлює правила доступу до активів. Водночас відповідальність за безпеку також залишається на ній.
Помилки в налаштуванні серверів, недостатній захист, втрата або компрометація ключів можуть призвести до блокування доступу чи викрадення коштів. Тому власна інфраструктура доцільніша для компаній, які мають ресурси постійно підтримувати її та контролювати безпеку.
Реалістичний погляд на безпеку
Самостійне зберігання криптовалюти дає більше контролю, але вимагає більшої відповідальності. Серед основних загроз — фішингові сайти, викрадення seed-фрази, шкідливі застосунки та підроблені гаманці. Небезпеку також становлять підтвердження шахрайських транзакцій і надання смартконтрактам надмірних дозволів на використання токенів.
Приватний користувач або невелика компанія зазвичай мають менший бюджет на кібербезпеку, ніж велика біржа. Водночас навіть невеликий гаманець може постраждати від масового фішингу чи шкідливого програмного забезпечення: для цього зловмисникам необов’язково цілеспрямовано атакувати конкретного власника.
Базові принципи залишаються простими: обмежувати суму, яку постійно зберігаєте на біржі, розглядати холодне зберігання для довгострокових активів та особливо ретельно захищати фразу відновлення.
Редакція PSM звертає увагу, що для українських власників криптовалюти вибір способу зберігання також означає вибір відповідальності. На біржі доступ до активів залежить від платформи, а за самостійного зберігання — від захисту ключів і дій самого користувача. Жоден із цих варіантів не усуває всі ризики.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Binance прокоментувала масштабну атаку: що буде з коштами користувачів
Топ безпечних криптогаманців, якими можуть користуватись українці
Telegram 
Viber 
