Фото очевидців допомогли пояснити походження червоних полярних сяйв

Знімки рідкісних червоних і зелених полярних сяйв, зроблені в Німеччині під час магнітного супершторму, дали вченим нову підказку про те, як виникає червоне світіння. На кадрах яскраві промені проходять крізь червону верхню частину сяйва до зеленої нижньої. Така структура допомогла дослідникам визначити ймовірний механізм явища.

Міжнародна команда проаналізувала фотографії, зроблені в Брауншвейзі та Геттінгені під час бурі 10–11 травня 2024 року. Результати опублікували в журналі Annales Geophysicae. Спостереження цінні тим, що походження червоних сяйв на середніх широтах досі було складно перевірити безпосередніми вимірюваннями у верхніх шарах атмосфери.

Полярне сяйво зазвичай асоціюють із зеленими дугами поблизу полюсів, але під час сильних геомагнітних збурень світіння може з’являтися значно південніше. Червоне випромінювання виникає на більшій висоті — приблизно від 200 до 800 кілометрів, тоді як зелене зазвичай спостерігають орієнтовно на висоті 85–130 кілометрів. Рідкісні червоні сяйва можуть супроводжувати інтенсивні магнітні бурі.

Що показали фотографії під час супершторму

На знімках із двох німецьких міст червоні смуги не просто розташовані над зеленим світінням: яскраві промені ніби з’єднують обидві області. Автори зіставили цю картину з даними про сонячний вітер і збурення магнітного поля Землі. Вони дійшли висновку, що спостережені червоні й зелені промені, ймовірно, виникли під дією високоенергетичних електронів, які рухалися вздовж магнітних силових ліній і проникали на різні висоти.

Зіштовхуючись із газами атмосфери, заряджені частинки передають їм енергію, а згодом атоми випромінюють світло. За поясненням дослідників, та сама популяція швидких електронів могла майже одночасно створити червоні промені вище та зелені нижче. Це допомагає звузити коло гіпотез, які раніше пояснювали червоне сяйво різними процесами.

Читайте також: Сонячний супершторм стиснув магнітний щит Землі

Чому вченим важливі знімки очевидців

Магнітний супершторм у травні 2024 року був одним із найпотужніших за час космічних спостережень. Його індекс SYM-H опускався до −518 нанотесла — це друге за силою значення, зафіксоване з 1981 року. Саме за таких умов сяйва з’явилися на широтах, де їх спостерігають рідко, і дали змогу зробити незвичні кадри з виразними червоними та зеленими променями.

Водночас висновок не означає, що всі червоні полярні сяйва виникають однаково. Дослідження спирається на зображення конкретної події: під час неї не було супутникових вимірювань безпосередньо в зоні утворення сяйва. Тому фотографії та зіставлення з даними про космічну погоду дають вагомий аргумент на користь електронного механізму, але не є остаточною відповіддю для кожного випадку.

Дослідники закликають фотографів надсилати знімки майбутніх полярних сяйв. Кадри з чіткими променями та відомим часом і місцем зйомки можуть допомогти порівнювати різні події й перевіряти, чи повторюється такий самий механізм. Це приклад того, як аматорські спостереження доповнюють дані наукових приладів.

Джерело: Annales Geophysicae

google news
Akurateco banner
credit link image
↑