Полярне сяйво під час потужних магнітних бур може бути безпосередньо пов’язане з масштабними змінами в іоносфері над Європою. Нове дослідження показало, що під час екстремальної бурі у травні 2024 року зона сильних збурень рухалася на південь практично разом із полярним сяйвом
Фото: chatgpt.com
Науковці досліджували так звану бурю Геннона, яка тривала з 10 до 13 травня 2024 року та стала однією з найсильніших геомагнітних подій останніх десятиліть. На шкалі NOAA вона досягла максимального рівня G5, а полярне сяйво тоді спостерігали значно південніше звичних регіонів, зокрема у південній частині Європи.
Щоб зрозуміти, що відбувалося в іоносфері, дослідники використали дані приблизно 400 станцій супутникової навігації GNSS у Європі. Їх доповнили оптичними спостереженнями полярного сяйва за допомогою камери на горі Цугшпітце в Німеччині.
Результати показали, що найбільш виражені зміни концентрації електронів, нерівномірності та сильні градієнти виникали саме всередині авроральної області й переміщувалися разом із нею в напрямку екватора.
Читайте також: Магнітні бурі змінюють природний «пульс» Землі — вчені
Великомасштабна структура збурення рухалася на південь зі швидкістю приблизно 726 м/с, а її амплітуда сягала 7 TECU — одиниць, якими вимірюють загальний вміст електронів в іоносфері.
В окремий момент загальний електронний вміст у зоні полярного сяйва сягав приблизно 45 TECU, що було майже на 30 TECU більше, ніж у той самий час попередньої доби.
Найцікавішим висновком стало пояснення природи частини цих збурень. Раніше схожі структури за даними GNSS могли інтерпретувати як великомасштабні хвилі, що поширюються іоносферою після магнітної бурі.
Однак новий аналіз показав, що найпотужніші з них були безпосередньо пов’язані з розширенням зони полярного сяйва та потоком заряджених частинок у атмосферу. Справжні великомасштабні хвилі також спостерігалися, проте їхня амплітуда була меншою.
Для дослідників ця різниця важлива, оскільки неправильне визначення походження збурень може ускладнювати аналіз космічної погоди. Поєднання даних супутникової навігації з оптичними спостереженнями полярного сяйва дозволяє точніше бачити, як енергія магнітної бурі перебудовує верхні шари атмосфери.
Результати також показують, що під час екстремальної геомагнітної активності авроральна зона може фактично приносити характерні для високих широт процеси далеко в середні широти Європи. Це допоможе точніше моделювати поведінку іоносфери під час майбутніх сильних бур.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами
Сонячний шторм у лабораторії: вчені розкрили механізм магнітних бур
Магнітні бурі впливають на радіаційні пояси Землі не так, як вважали вчені
Землю знову накрила магнітна буря: що робити
Джерело: Space Weather.
Telegram 
Viber 
