Як відомо, одним із найпопулярніших способів комунікації з відвідувачами музеїв на сьогодні є чат-боти. Так, в Америці художній музей Акрон запропонував відвідувачам через додаток Facebook Messenger підключитися до цифрового гіда Dot
Фото: medium.com
В обов’язки цього чат-бота входило складання індивідуального маршруту відвідувача з декількома зупинками та розповідь про твори мистецтв. До того ж Dot був здатний ще й ставити запитання та цікавитись почуттями людей, що оглядають картини. Наприклад, перед панно художника-мінімаліста Сола ЛеВітта, Dot розповідав, що художник вважав, що сама собою творча ідея і є насправді твором мистецтва.
А весь процес втілення задуманого художник делегував іншим деміургам, видаючи чіткі інструкції про те, що і як треба зробити. Ще один приклад такої взаємодії, створений компанією IBM бот IRIS+ для одного з музеїв Ріо-де-Жанейро. На вході кожен відвідувач отримував картку із чіпом для використання IRIS+. Після закінчення огляду чат-бот запитував, що хотілося б змінити в сучасному світі після всього, що людина побачила на виставці. У процесі діалогу IRIS+ обмінювався інформацією з хмарою IBM і з урахуванням аналізу даних пропонував можливі варіанти змін, з відповідей відвідувачів.
Зовсім не дивно, що зараз у музейних залах світу з’являються роботи. Вони замінюють музейних працівників, до того ж здатні видавати велику кількість інформації, а також аналізувати думки та почуття людей, які переглядають експозиції, та робити на підставі цього відповідні висновки. У 2018 році одразу три музеї Вашингтона найняли на роботу роботів на ім’я Пеппер. Вони супроводжували відвідувачів, відповідали на запитання, розповідали історії, жестикулювали, танцювали, грали в ігри та позували для селфі.
Інтелектуальні камери з алгоритмами на основі нейромереж також використовуються для аналізу найвідоміших робіт. У 2016 році в Парижі вперше був представлений робот-мистецтвознавець на ім’я Беренсон, створений антропологом Денісом Відалом та інженером Філіппом Гауссьє. Завданням машини було критичне осмислення сюжетів картин на виставках і формування власного естетичного сприйняття побаченого.
При цьому Беренсон повинен був також спілкуватися з відвідувачами. Власне завдяки процесу комунікації з людьми і відбувалося навчання робота-критика. Учасники експерименту говорили Беренсону, які полотна їм подобаються, а які, навпаки, не викликають захоплення. Наприкінці дня робот знав близько 10–20 арт-об’єктів виставки.
Зчитувати реакції Беренсону допомагала вбудована у праве око камера, яка записувала обличчя людей і передавала дані на обробку комп’ютери. Позитивна реакція відзначалася зеленим, негативна червоним: приймаючи ці сигнали, Беренсон або усміхався, або хмурився, опускаючи губи вниз, і відходив від картини.
Збираючи реакцію на твори, робот навчився розпізнавати подібні характеристики в різних категоріях об’єктів, а коли йому говорили рухатися у бік «хороших» чи «поганих» творів мистецтва, самостійно вибирав напрям і об’єкт.
Поява штучного інтелекту в музейних просторах зумовила, зокрема і пандемія. Цього літа в трьох італійських музеях у Болоньї, Пармі та Римі встановили камери, щоб вони допомагали персоналу залів контролювати відстань між відвідувачами та масками. Тепер цю технологію використовують з іншою метою: штучний інтелект може оцінювати реакцію гостей на окремі витвори мистецтва. Розробники вважають, що застосування штучного інтелекту стане в нагоді кураторам для організації виставок і допоможе просувати ті роботи, які збирають більше позитивних реакцій.
ДОВІДКА PAYSPACE MAGAZINE
Кількість переглядів відеоролика з дитячою піснею Baby Shark Dance, завантаженого на платформу понад п’ять років тому, досягла 10 млрд. Відео обійшло в рейтингу навіть популярну пісню Despacito. Baby Shark Dance став першим кліпом, який зібрав таку кількість переглядів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи можуть NFT бути «мистецтвом»? Вікіпедія не може вирішити
За матеріалами сайту trends.rbc.ru
Telegram
Viber