Чому у деяких країнах банки платять громадянам, які беруть позику
Фото: pixabay.com
Уявіть: ви берете іпотеку й фінустанова вам за це платить. Банк Паули Крістіни Сантос із Португалії саме так і робить. Її процентна ставка коливається і становить близько -0,25%. Щомісяця Banco BPI SA, де вона взяла іпотеку у 2008 році, вносить на її рахунки відсотки. “Кредит навиворіт” став можливим після того, як Європейський центральний банк знизив процентні ставки до нуля у 2014 році.
Після того, як економіка в єврозоні покращилася, з’явилися очікування, що через кілька років ставки зростуть. Але з пандемією коронавірусу вони розвіялися. Тож більшість позичальників у Португалії, а також у Данії, де процентні ставки стали від’ємними у 2012 році, опиняються у незвичному становищі отримувача процентів за кредитами. Виникає запитання: чому кредитор готовий платити комусь за позику, враховуючи, що він бере на себе ризик непогашення кредиту?
Логіка від’ємних ставок
Коли центральні банки вичерпують усі способи стимулювання економіки своєї країни, тоді в нагоді стає такий інструмент грошово-кредитної політики, як від’ємні процентні ставки. Вони зазвичай встановлюються центральними банками та іншими регулюючими органами. Це фактично означає, що банки та інші фінансові компанії повинні платити, щоб зберігати свої надлишкові резерви у центральному банку, а не отримувати позитивні процентні доходи.
Фото: pixabay.com
Першим таку політику впровадив Центральний банк Швеції у липні 2009 року, знизивши ставку овернайт-депозитів до -0,25%. Його прикладу послідували Японія та інші європейські країни. А все через побоювання впасти у дефляційну спіраль. Справа в тому, що у складні економічні часи люди та підприємства схильні утримуватися від витрачання грошей доти, доки не настане економічне покращення. Однак така тактика може ще більше послабити економіку, позаяк відсутність витрат спричиняє скорочення робочих місць, зменшення прибутку та падіння цін – все це посилює страхи людей, стимулюючи їх ще більше накопичувати гроші. Таким чином, витрати ще дужче сповільнюються, ціни знову падають, спонукаючи людей чекати на їх суттєвіше просідання. Ситуація повторюється. Це і є дефляційна спіраль.
Завдяки від’ємним процентним ставкам зберігання готівки тягне за собою комісію, а не накопичення відсотків. Замість того, щоб заробляти відсотки за гроші, залишені, приміром, у Банку Англії, з банків стягується плата за їх розміщення. Так, Європейський центральний банк, центральні банки Швейцарії та Данії, Банк Японії стягують плату з місцевих банків за внесення грошей у надії, що це спонукатиме їх припинити накопичення коштів, а натомість стимулюватиме їх позичати більше один одного, споживачам та бізнесу. Завдяки цьому інструменту, банки вважають за краще давати гроші позичальникам і заробляти хоча б якісь відсотки, а не платити гроші центральному банку.
Фото: pixabay.com
Теоретично від’ємні процентні ставки стимулюють економічну активність та стримують інфляцію. Словом, цей інструмент покликаний заохочувати кредитування, витрати та інвестиції, а не накопичувати готівку.
Іншою суттєвою причиною того, що ЄЦБ звернувся до від’ємних процентних ставок, є зниження вартості євро. Низька або негативна прибутковість європейського боргу має стримувати іноземних інвесторів, послаблюючи таким чином попит на євро.
Як ця політика позначається на банківських заощадженнях
Від’ємна базова ставка, ймовірно, призведе до того, що банки або не платитимуть відсотки за депозитами, або нараховуватимуть лише трохи вище 0%. Це означає, що вартість депозитів ще більше з’їсть інфляція. Крім того, власників депозитів можуть зобов’язати платити за зберігання великих сум грошей у банку. Приміром, швейцарський банк UBS стягує із заможних клієнтів плату за заощадження грошей у розмірі понад 500 тис. євро. У данському банку Jyske клієнтам теж доводиться платити подібні збори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кредитний скоринг: як фінансові установи визначають, чи можна нам дати у борг
Хто такий кредитний брокер і чим він може допомогти позичальнику
