IRIS у Греції: чому покупці не поспішають переходити на альтернативу карткам

Цикл ЄМА «Десять систем A2A». Частина 7: Греція

Греція — єдина країна нашого циклу, де закон зобов’язав кожного торговця, що продає споживачам, приймати платіж з рахунку на рахунок, і підкріпив це штрафом. Обов’язок запрацював 1 грудня 2025 року. Через шість–сім місяців такі платежі становили на фізичній касі три сотих відсотка від кількості карткових. Грецький випадок цінний саме цим: він показує, що дає сам по собі обов’язок приймати, коли ціну, зручність і стимули лишили ринку.

Це сьома частина циклу ЄМА про десять A2A-систем світу. Греція в зоні євро, тож суми наведено в євро без перерахунку. Система, про яку йдеться, називається IRIS і належить кліринговому центру грецьких банків.

Читайте також: Код замість картки: як BLIK змінила оплату в польських магазинах

Хто є хто в цьому матеріалі

Як читати. Останній рядок — ключ до всього матеріалу. Приймання і використання в грецькому випадку розійшлися так, як не розходилися ніде, і далі ми розбираємо, чому.

Паспорт системи

Як читати. Рядок про плату з торговця і рядок про те, де систему використовують, стоять поруч не випадково. Торговцю вона обходиться втричі дешевше за картку, а прижилася не в торгівлі, а в переказах між приватними особами. Решта матеріалу пояснює, чому нижча ціна цього розриву не закрила.

Головне — одразу

Частина I. Обов’язок вводили тричі, і щоразу для інших

Спершу він стосувався лише самозайнятих, тобто фізичних осіб-підприємців і людей вільних професій. З 2 вересня 2024 року кожен з них мусить приймати платіж з рахунку. Дату переносили тричі, від початкової 31 січня 2024 року, і більшість зареєструвалася в останні дні перед кінцевим строком.

Через рік черга дійшла до компаній. Квітневий закон 2025 року зобов’язав кожну юридичну особу, яка продає споживачам, приймати миттєві платежі з 31 жовтня 2025 року. Бізнес просив відстрочки, бо під’єднати касу й облікову програму коштує від 500 до 1 500 євро, і уряд переніс старт на 1 грудня.

Третій закон уже не про те, хто мусить приймати, а про те, як саме гроші проходять через касу. Липневий закон 2025 року встановив два допустимі шляхи: термінал, під’єднаний до каси, або касова програма, що працює через інтернет і передає платіж через кліринговий центр DIAS. За невиконання — 10 000 або 20 000 євро.

Рішення податкової служби осені 2025 року розписали протокол дослівно. Каса передає суму терміналу; термінал генерує одноразовий QR-код і повертає касі позначку системи; каса друкує назву системи на чеку замість типу картки й передає чек податковій. З березня 2026 року при касі має висіти табличка про право заплатити карткою або послугою миттєвого платежу з рахунку на рахунок.

Межа цього твердження. Норма написана технологічно нейтрально: назву конкретної системи з тексту закону прибрали. На практиці послугу миттєвого платежу на касі в Греції надає одна система, інших у матеріалах досьє не зафіксовано.

Ціна рішення. Три закони і шість рішень податкової дали приймання на кожній касі за один день, і це справді швидко. Заплатили за це тим, що закон зобов’язав торговця приймати, а пропонувати не зобов’язав: касир не має жодної підстави назвати цей спосіб оплати вголос.

Частина II. Що з цього вийшло на касі

Як читати. Показники за січень–травень і перше півріччя дають приблизно той самий середньомісячний темп, що й останній рядок: 270 тисяч за п’ять місяців — це близько 54 тисяч на місяць, а 330 тисяч за шість місяців — 55 тисяч. Грудень 2025 року стоїть окремо: тоді зафіксували 138 тисяч операцій.

Для масштабу: картками грецьких банків на касах у 2025 році розраховувалися в середньому 158 мільйонів разів щомісяця. Отже, на три тисячі карткових платежів припадає приблизно один платіж з рахунку — три сотих відсотка.

Межа цього твердження. Первинне джерело є лише для останньої точки ряду: це дані клірингового центру, наведені міністром фінансів. Решту взято з преси, а значення за січень–травень розраховано з двох її зрізів.

Цифри охоплення при цьому виглядають бездоганно. Оператор повідомляє про 1,2 мільйона терміналів і приблизно 70 тисяч інтернет-магазинів станом на день старту обов’язку.

Межа цього твердження. Скільки терміналів справді увімкнено для цієї оплати, ніде не опубліковано. Сам показник варто читати обережно: усього апаратів у країні, за підрахунком центрального банку, наприкінці 2025 року налічувалося 1,01 мільйона, тобто менше за число, яким оператор описує охоплення власної системи. Надійнішу верхню оцінку дає податкова служба: кас, з’єднаних з терміналом, на 7 вересня 2026 року налічувалося 489 370.

Читайте також: Bizum в Іспанії: як працює альтернатива карткам і скільки платить бізнес

Частина III. Чотири причини, і жодна з них не про обладнання

Час біля каси

Перша причина — час біля каси. У 2022 році 84% карткових платежів на грецьких касах проходили дотиком картки до термінала. Оплата з рахунку вимагає відкрити застосунок банку, увімкнути камеру, відсканувати код і підтвердити платіж. Приймання дотиком телефона оператор обіцяє на кінець 2026 — початок 2027 року.

Гроші торговця

Друга причина — гроші торговця. За прейскурантами, розрахованими на малий магазин, оплата з рахунку коштує 0,48–0,60% суми проти 1,30–1,69% за картку в того самого еквайра. Великий торговець має договірну карткову ставку, тому, за оцінкою банківських джерел у пресі, виграє лише 5–10 центів на кожні сто євро. Вигоди, заради якої варто просити покупця змінити звичку, тут немає.

Межа цього твердження. Пресова оцінка грудня 2025 року дає зовсім іншу картину — вигоду до чверті ціни, 0,6–0,8% проти 0,8–1%. Ми лишаємося при прейскурантах і банківській оцінці, бо грудневі цифри не кажуть, для торговця якого розміру їх пораховано.

Гроші банку покупця

Третя причина — гроші банку покупця, і вона найменш очевидна. У картковому платежі банк, що випустив картку, отримує міжбанківську винагороду, тобто частину комісії, яку торговець платить своєму еквайру. За оплату з рахунку на касі банк покупця не отримує нічого, а з 2026 року ще й сам платить кліринговому центру 2,5 цента або 0,05% суми. Платіж при цьому проходить через застосунок саме цього банку.

Податкове правило

Четверта причина — податкове правило, яке мало б допомогти і не допомагає. Кожен платник податку в Греції мусить оплатити безготівково щонайменше 30% свого доходу, але не більше ніж на 20 000 євро; з тієї суми, якої він не добрав, доводиться доплатити 22% податку. Оплата з рахунку в магазині зараховується до цієї норми точно так само, як карткова. Отже, покупцеві, який уже платить карткою, правило не дає жодної причини переходити.

Ціна рішення. Ціну для торговця віддали ринку, і ринок дав малому магазину справді дешевий тариф. Заплатили тим, що для великої мережі різниця звелася до кількох центів зі ста євро, а банк покупця залишився без доходу взагалі, тож пропонувати цей спосіб оплати невигідно ні касиру, ні банку, тобто нікому з тих, хто поруч із покупцем у момент оплати.

Читайте також: Інтерчейндж і ціна приймання платежів: що насправді платить торговець

Частина IV. Де закон збігся з попитом

Як читати. Два верхні рядки, де обов’язку не було, дають мільйони; два нижні, де обов’язок є, дають тисячі. Приймання створюється законом за один день, а користування законом не створюється взагалі.

Зростання в переказах між людьми будували роками й грошима. З грудня 2022 року такі перекази безкоштовні в усіх банках, а з січня 2026 року денний ліміт піднято з 500 до 1 000 євро. Саме цей напрям дав системі масштаб: у 2021–2023 роках кількість операцій щороку зростала у два–три рази, задовго до того, як касу зобов’язали приймати.

Цей темп уже минув. У першому півріччі 2026 року міжбанківські операції системи зросли на 30,6%, тоді як миттєві перекази між банками загалом зросли на 65%. Отже, система зростає вдвічі повільніше, ніж усі миттєві перекази в країні, а каса цього відставання не надолужує.

Читайте також: Swish у Швеції: чому зручні перекази не стали звичною оплатою в магазинах

Частина V. Хто пише правила

Кліринговий центр заснували чотирнадцять банків у 1989 році, а в 1995-му до капіталу увійшов центральний банк. Раду директорів очолює заступниця керуючого центрального банку, а генеральна директорка раніше була радницею керуючого з технологій. Держава таким чином присутня всередині системи, не володіючи нею.

Правила системи ухвалює той самий кліринговий центр. Єдиний регламент затвердили в жовтні 2025 року й не опублікували, тому ні торговець, ні покупець прочитати правила системи, якою користуються, не можуть.

Ця конструкція вже мала наслідки. У грудні 2023 року Комісія з конкуренції оштрафувала чотири системні банки, ще один банк і банківську асоціацію разом на 41,76 мільйона євро. Серед епізодів — спільне блокування у 2018 році непрямого доступу конкурента до клірингового центру через банк-посередник. Конкурент, про якого йдеться, потрапив у систему через скаргу до антимонопольного органу, а не через правила доступу.

З 24 вересня 2026 року грецька платіжна установа або установа електронних грошей може стати прямим учасником клірингового центру. Умови ставить центральний банк: захист коштів клієнтів, врядування і план на випадок ліквідації.

Ціна рішення. Кліринговий центр у власності банків з центральним банком усередині дав державі важіль без витрат на власну інфраструктуру. Заплатили за це закритістю: регламент системи не опубліковано, частки акціонерів не розкрито, а доступ конкурента довелося відкривати через антимонопольну справу.

Частина VI. Що держава зробити не змогла

Стимули для покупця

Міністр фінансів 30 червня 2026 року публічно визнав, що закон тут може не все.

«Те, що Держава законодавчо закріпила використання IRIS, лише одна частина пазла. Друга: щоб банки й еквайри зробили подальший внесок, даючи стимули для посилення використання».

Через три тижні після цієї заяви один банк першим дав бали лояльності за оплату на касі. Це сталося через сім місяців після старту обов’язку і залишається єдиним таким випадком.

Оплата для іноземців

Друге — іноземець на грецькій касі заплатити з рахунку не може. На іноземні картки у 2025 році припало понад п’яту частину суми карткових платежів на грецьких касах, а заплатити з рахунку в грецькому магазині може лише клієнт грецького банку. Транскордонні перекази запрацювали 30 червня 2026 року через три банки, у чотири країни; оплату в магазинах обіцяють на 2027 рік.

Межа цього твердження. Частка іноземних карток — наш розрахунок за даними Європейського центрального банку. Інший ряд центрального банку Греції дає для іноземних карток меншу суму, а отже й меншу частку.

Оскарження покупки

Третє — держава зробила приймання обов’язковим, а порядку оскарження покупки не створила. Від платежу, якого він не дозволяв, покупець захищений так само, як власник картки: відповідає банк, а власні втрати клієнта обмежені 50 євро, при грубій недбалості — 1 000. А от оскаржити саму покупку через свій банк, як це робиться з карткою, не можна: виконаний миттєвий переказ не скасовується, тому гроші за неотриманий товар повертає магазин, за своєю політикою або за європейськими правилами дистанційної торгівлі.

Частина VII. Що держава таки отримала

Найсильніший результат цієї конструкції виявився не платіжним, а податковим. Оплата на касі йде через під’єднаний термінал, на чеку стоїть назва системи, і чек у режимі реального часу потрапляє до податкової без окремої звітності банків.

Це пояснює послідовність подій. Вимога з’єднати термінал з касою з’явилася у 2022 році й писалася під картки; платіж з рахунку вписали в готовий ланцюг три роки по тому. Тобто держава не будувала платіжну систему. Вона додала ще один спосіб оплати до каналу, яким чеки вже йшли в податкову.

Як читати. Ліва колонка — це все, що можна зробити законом і підзаконним актом. Права — це все, що законом не робиться, бо залежить від комерційного інтересу банку й від звички покупця. Грецький випадок показує, де саме проходить межа між ними.

П’ять припущень, які грецький досвід не підтверджує

Як читати. Перший рядок стосується інструмента, яким держава справді володіє, решта чотири — чужих мотивів, на які держава вплинути не може. Саме в цьому співвідношенні й полягає урок грецького випадку.

Ціна рішення. Держава витратила три закони, шість міністерських рішень і систему штрафів, а отримала приймання, яким не користуються. Тепер вона публічно просить банки доплатити покупцеві за те, чого закон досягти не зміг, тобто дальший рух залежить від комерційного рішення учасників ринку, а не від нової норми.

Що з цього варто врахувати Україні

Для нас звідси три питання. Перше: хто на українському ринку заробить на оплаті з рахунку на касі настільки, щоб захотіти пропонувати її покупцеві, бо в Греції таких не знайшлося. Друге: чи рахуємо ми окремо тих, кому послугу ввімкнено, і тих, хто нею платить, бо між цими величинами в грецькому випадку різниця в рази. Третє: чи готові наші каси фіксувати платіж з рахунку так само, як картковий, бо саме ця ланка в Греції спрацювала найкраще.

Матеріал підготовлено на основі аналітичного досьє ЄМА «Греція: IRIS». Усі показники наведено з позначенням джерела й періоду; там, де джерела розходяться, наведено обидві оцінки. Окрему версію цього розбору, побудовану за дев’ятьма розвилками дизайну A2A-систем, опубліковано на сайті ЄМА.

Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:

Євроінтеграція, open banking та нові шахрайські схеми: головні виклики фінринку — інтерв’ю з Олександром Карповим

Ставки інтерчейнджу та строки: що вимагає ЄС, а що Україна визначає сама

Код замість картки: як BLIK змінила оплату в польських магазинах