Інтерчейндж і ціна приймання платежів: що насправді платить торговець

Чому середній показник вводить в оману, чому малий бізнес платить утричі більше за велику мережу — і чому платежі з рахунку на рахунок не безкоштовні ні для кого.

У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, детально розбирає ставки інтерчейндж: як вони формуються, чому відрізняються для різних торговців, що насправді стоїть за середніми показниками та якою є реальна ціна приймання платежів для бізнесу

Фото: chatgpt.com

Три попередні матеріали серії розбирали, що показав досвід ЄС, як це виглядало в шести юрисдикціях і чому строк важливіший за ставку. Залишилося питання, яке в українській дискусії ставлять найчастіше і відповідають на нього найгірше: скільки насправді коштує приймання платежів і чи стане воно дешевшим.

Три компоненти й четвертий шар

Торговець платить банку єдину суму за приймання картки — плату за еквайринг, або MDR. Усередині неї три частини.

• Міжбанківська комісія, або інтерчейндж — іде банку, який випустив картку покупцеві.
• Комісія платіжної системи — за користування мережею.
• Маржа еквайра — залишається банку, що обслуговує торговця.

Регулювання, яке обговорюється в Україні, обмежує одну з цих трьох. Дві інші не регульовані ніде у світі — ані в ЄС, ані в Австралії, ані в США.

Але й це ще не вся ціна. Поза MDR існує четвертий шар — фіксовані витрати, які не залежать від обороту взагалі: оренда або купівля терміналу, платіжний шлюз і його місячне обслуговування, сертифікація безпеки, мінімальна місячна плата, плата за виписки й налаштування, штрафи за дострокове розірвання договору, обробка спірних операцій.

Саме цей четвертий шар руйнує всю логіку дискусії про відсотки. Бо відсоток нараховується на оборот, а фіксована плата — ні.

Чому середній показник майже нічого не каже

Найточніше це видно там, де ставки міряє й публікує держава. Іспанія з 2014 року зобов’язує кожну платіжну установу щоквартально звітувати центральному банку про фактично застосовані ставки, а регулятора — публікувати їх поіменно.

Читайте також: Ставки інтерчейнджу та строки: що вимагає ЄС, а що Україна визначає сама

Від 0,14% до 1,10% — різниця у вісім разів. При однаковій для всіх граничній ставці міжбанківської комісії 0,2%.

Регульований компонент однаковий у кожному рядку. Різницю створюють переговорна сила торговця, галузь, обсяг і те, через кого він приймає платежі.

Німецький центральний банк дає те саме з іншого боку, вимірявши повну вартість приймання на 268 торговельних підприємствах.

Національна карткова система коштує німецькому торговцю 0,8% обороту, міжнародна дебетова — 2,1%. Обидві працюють під тією самою граничною ставкою міжбанківської комісії 0,2%.

І окремо, з того самого дослідження: різниця в часових витратах між найдешевшим і найдорожчим способом оплати — дев’ять центів, різниця в комісіях — сорок. Тобто швидкість на касі важить приблизно вп’ятеро менше за комісію.

Українська арифметика

Середньозважений MDR в Україні — 1,248% за даними Національного банку за перший квартал 2026 року, ринкова вилка приблизно від 1,0% до 2,0%. Оренда терміналу 200–400 гривень на місяць, і часто її немає взагалі, бо термінал віртуальний.

Щоб побачити, як фіксована частина змінює ефективну ставку, зведімо все до відсотка від обороту.

Читайте також: Обмеження інтерчейнджу в Європі: що показують дані центральних банків

Український середній MDR вищий за конкурентні польські 0,5–0,8%. Це факт, і ховати його не варто.

Але подивіться на розмах. У Європі відстань між найкращими і найгіршими умовами для малого торговця — майже вчетверо. В Україні — удвічі. Український малий торговець на стандартних умовах платить менше за європейського на таких самих умовах, хоча міжбанківська комісія в нього втричі вища.

Причина одна: в Україні майже немає фіксованих платежів в еквайрингу. Немає обов’язкової оренди терміналу, окремої плати за сертифікацію, мінімальної місячної суми, плати за виписки, штрафів за дострокове розірвання. Ринок самоорганізувався в бік простих і прозорих тарифів раніше, ніж до нього дійшло регулювання.

Це і є справжня конкурентна перевага українського ринку — не низький відсоток, а відсутність європейського набору фіксованих плат. І саме вона під загрозою, якщо зниження міжбанківської комісії відбудеться без супровідних заходів: коли доходність відсоткової частини падає, найпростіший спосіб її компенсувати — почати брати те, чого раніше не брали.

Дві методичні примітки

Два застереження, без яких такі розрахунки перетворюються на маніпуляцію.

Перше: як зведено цифри. Усі плати переведені у відсоток від карткового обороту: відсоткові ставки взято напряму, фіксовані місячні плати поділено на оборот, плати за операцію перераховано через середній чек. Промо-умови виключені. «Найкращі умови» — це конкурентний оператор або великий клієнт, «стандартні» — малий торговець на публічному тарифі.

Друге: що це за цифри. Українська таблиця — розрахунок ЄМА на основі опублікованих тарифів, а не виміряна статистика центрального банку. Іспанські та німецькі цифри, навпаки, є вимірами регуляторів. Реальний торговець може отримати умови поза наведеною вилкою в обидва боки.

Парадокс платежу з рахунку

Тепер про головну надію дискусії: що на місці дорогого карткового еквайрингу виросте дешевий платіж просто з рахунку покупця на рахунок торговця.

Нижче — скільки такий платіж коштує торговцю там, де він справді працює, і скільки той самий торговець у того самого провайдера платить за картку. Без другої колонки перша нічого не означає.

Цікаве по темі: Десять років IFR: що виміряли, а що ні

Однозначної відповіді немає, і це головне, що варто винести з таблиці: платіж з рахунку буває дешевшим за картку, дорожчим і рівно таким самим — іноді на сусідніх ринках, іноді в того самого провайдера.

Але одне твердження таблиця підтверджує без винятків: жодна успішна європейська система платежів з рахунку не безкоштовна для торговця.

Це не збіг і не жадібність, а закон збереження. У будь-якої платіжної системи є собівартість — розробка, підтримка, захист від шахрайства, розрахунки, служба підтримки, — і хтось її оплачує. У картковому світі значну частину несе міжбанківська комісія; там, де її немає, платить торговець напряму. Правило, з якого немає винятків у жодній успішній системі Європи: торговець платить, фізична особа — безкоштовно.

Нідерландський рядок варто прочитати уважніше, бо він показує головне. Платіж з рахунку там справді вчетверо дешевший. Але подивіться не на різницю, а на карткову ставку: у країні ЄС, де міжбанківська комісія обмежена 0,2% одинадцять років поспіль, торговець платить 1,8%. Регульована частина становить приблизно одинадцяту частину того, що він реально віддає.

iDEAL дешевший не тому, що в ньому немає міжбанківської комісії — вона в цій різниці майже не бере участі. Він дешевший тому, що має іншу модель тарифікації: фіксовану, національну, без міжнародного схемного шару.

Іспанський рядок показує зворотний випадок. Карткова ставка провайдера знижується з оборотом — від 0,90% до 0,15% понад п’ять мільйонів євро на місяць. Ставка Bizum плоска на будь-якому обороті. Чим більший торговець, тим невигіднішим для нього стає платіж з рахунку.

Механізм, який це пояснює, — структура самого еквайрингового ринку в Європі. Приймання карток там сконцентроване в кількох великих гравцях, які не є банками-емітентами: міжбанківської комісії вони не отримують і від її зниження нічого не втрачають. Але саме через їхній прошарок має пройти економія, перш ніж дійти до торговця.

І тут вступає в дію проста ринкова логіка: там, де кілька гравців обслуговують більшість ринку, тиск торговця на передачу економії слабший, ніж у фрагментованому середовищі. Ідеться не про недобросовісність, а про структуру: коли регулювання стискає один компонент ціни, ринок не зобов’язаний передати економію далі — і не передає, якщо його ніщо не змушує.

Найточніше це видно в даних, наведених у Спеціальному звіті Європейської рахункової палати 01/2025. Дослідження CMSPI та Zephyre, вміщене в його Додатку II, показує структуру плати торговця в базисних пунктах за сім років.

Читайте також: Євроінтеграція, open banking та нові шахрайські схеми: головні виклики фінринку — інтерв’ю з Олександром Карповим

Регульований компонент упав на дев’ять пунктів. Нерегульовані зросли на одинадцять. Сукупна плата торговця у 2021 році виявилася вищою, ніж до запровадження граничних ставок. За тим самим дослідженням, міжбанківська комісія становила у 2021 році лише 43% плати торговця; решту 57% складали маржа еквайра і комісії платіжних систем.

Український еквайринговий ринок влаштований інакше: він фрагментованіший, у ньому конкурують банки, і поруч працюють платіжні агрегатори, які тиснуть на ціну знизу. Це та відмінність, яку варто зберегти, а не імпортувати європейську конфігурацію разом із європейською ставкою.

Португальський випадок варто винести окремо, бо він показує, як легко переплутати причину й наслідок.

Мобільний сервіс MB WAY працює там із 2015 року і охоплює близько 45% онлайн-операцій країни. Десять років його наводили як приклад того, що альтернатива картці може вирости органічно.

У лютому 2026 року адміністратор Банку Португалії з платіжного напряму пояснив деталь, яка змінює прочитання кейсу. Перекази між людьми через застосунок раніше технічно оформлялися як операції на картковій основі, і лише у 2024–2025 роках їх перевели на прямі міжрахункові рейки. Оплата в магазині як була картковою операцією, так і залишилася: MB WAY прив’язується до банківської картки, до восьми карток на користувача.

Тобто застосунок один, а механізмів під ним два. Коли португалець надсилає гроші другові — це справді переказ з рахунку на рахунок. Коли він розплачується в магазині — працює прив’язана картка, як і десять років тому.

Це має пряме статистичне продовження. Зростання миттєвих переказів у Португалії у 17 разів Банк Португалії пояснює зокрема міграцією операцій, які раніше проходили як карткові. Частина того, що в європейській статистиці виглядає як зростання платежів з рахунку, є перекласифікацією тих самих операцій.

Виміряти це можна: у 2024 році операції на картковій основі становили 88,9% усіх платежів у португальській системі, у 2025-му — 85,2%. Падіння на 3,7 відсоткового пункту сталося не тому, що люди перестали платити картками.

Що справді здешевлює приймання

Якщо мета — не нижча ставка як така, а дешевше приймання для торговця, інструменти є, і вони інші.

Розкриття структури тарифу. Стаття 9 Регламенту зобов’язує еквайра показувати складові комісії окремо. Малий торговець сьогодні бачить одну цифру і не може порівняти пропозиції по суті. Іспанія пішла далі за Регламент і публікує ці дані не лише окремому торговцеві, а всім — саме тому там видно розрив у вісім разів. Прозорість його не усунула, але зробила вимірюваним, а отже предметом політики, а не здогадів.

Видимість фіксованої частини. Як показує арифметика вище, саме вона робить приймання дорогим для малого бізнесу: оренда терміналу, мінімалка, плата за шлюз. Регулювати її не варто — цього не робить жодна юрисдикція світу, — але зробити видимою можна й потрібно.

Конкуренція еквайрів і платіжні агрегатори. Український ринок уже має цей тиск: банки конкурують простими тарифами, агрегатори тиснуть знизу. Це не даність, а результат конкурентної структури, яку можна зруйнувати одним необережним рішенням.

Спільна риса цього переліку: жоден із цих інструментів не потребує зниження міжбанківської комісії, і жоден не має задокументованих побічних ефектів для власника картки.

Що з цього випливає для проєкту закону

Проєкт, який готує Національний банк і має вносити уряд, передбачає проміжний рівень 0,5% на 2027 рік і цільові 0,2% та 0,3% з 1 січня 2028-го.

Український інтерчейндж сьогодні — 0,678%, MDR — 1,248%: трохи більше половини плати торговця, і це середні значення. Для малого торговця, який платить 2% і має ще фіксовані витрати, частка міжбанківської комісії в реальній вартості приймання суттєво менша.

Тепер уявімо, що проєкт запрацював. Комісія падає з 0,678% до 0,2–0,3%. За європейськими вимірюваннями передачі — від 17% до 25% — до торговця дійде близько десятої частини відсоткового пункту. Для кав’ярні з оборотом 25 000 гривень це кілька десятків гривень на місяць.

А тепер друга частина рівняння. Якщо доходність емісійної частини падає, ринок піде тим самим шляхом, що й європейський: з’являться фіксовані плати, яких сьогодні немає. Одна оренда терміналу за європейським зразком перекриє всю економію кав’ярні кількаразово.

Це не прогноз катастрофи. Це арифметика, яку варто зробити до ухвалення рішення, а не після. І саме її немає в матеріалах до законопроєкту.

Підсумок

Перше. Середній показник приховує головне. В Іспанії, де держава міряє і публікує ставки поіменно, розкид становить від 0,14% до 1,10% — у вісім разів, при однаковій для всіх граничній ставці. Регулювання міжбанківської комісії цієї відстані не скорочує, бо створюють її переговорна сила й фіксовані плати.

Друге. Українська перевага — не в низькому відсотку, а у відсутності європейського набору фіксованих плат. Вона не гарантована і не вічна.

Третє. Платіж з рахунку не безкоштовний ніде і ні для кого. Там, де він дешевший за картку, різницю створює модель тарифікації, а не відсутність міжбанківської комісії. А виникає така система з інвестиції, мандату або дотації — але ніколи зі зниження ставки.

Джерела

• Регламент (ЄС) 2015/751 офіційний текст EUR-Lex та Регламент (ЄС) 2024/886 про миттєві платежі офіційний текст EUR-Lex.
• Banco de España — агреговані дані про плату торговця та міжбанківську комісію за I квартал 2026 року (Ley 18/2014, Circular 1/2015) дані Banco de España.
• Deutsche Bundesbank — «Kosten von Zahlungsmitteln im Einzelhandel», листопад 2025: близько 13 000 замірів у 15 точках продажу, опитано 268 підприємств дослідження Deutsche Bundesbank.
• Національний банк України — статистика платіжного ринку за I квартал 2026 року «Комісія інтерчейндж та плата за еквайринг у 1 кв. 2026 року».
• Banco de Portugal — Relatório dos Sistemas de Pagamentos 2025 звіт Banco de Portugal.
• Sveriges Riksbank — Payments Report 2026 звіт Sveriges Riksbank.
• Європейська рахункова палата — Спеціальний звіт 01/2025, Додаток II Special Report 01/2025.
• Опубліковані прейскуранти платіжних провайдерів 2024–2026: Przelewy24 прейскурант, Paynow прейскурант, Tpay прейскурант, Mollie прейскурант, MONEI прейскурант, HitPay прейскурант.

Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:

Хто з фінкомпаній отримав штраф від НБУ та втратив ліцензію у липні 2026 — аналітика

Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном

Які фінансові звички та інструменти втратять актуальність до 2030 року