У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, пояснює, чому приєднання України до SEPA не обмежується ухваленням одного закону, які етапи ще має пройти фінансовий ринок та що насправді визначатиме, коли українські банки й небанківські надавачі зможуть повноцінно працювати в європейській платіжній системі
Фото: chatgpt.com
За п’ять місяців роботи в Єдиній зоні платежів у євро молдовські банки провели близько 377 тисяч операцій. Через SWIFT вони коштували б економіці приблизно 6,59 мільйона євро — фактично сплатили близько 474 тисяч. Мінімальна вартість переказу впала з 20 євро до 1,26.
Це та цифра, заради якої все відбувається. І вона ж звела дискусію в Україні до одного питання: коли Верховна Рада проголосує за законопроєкт.
Питання правильне, але воно одне з чотирьох. У трьох офіційних документах записані три різні дати: план маяків перед ЄС передбачає голосування до кінця третього кварталу 2026 року, матеріали Національного банку — подання заявки до кінця поточного року за умови ухвалення закону, проєкт програми уряду — кінець 2027-го.
Але навіть без цієї розбіжності дата голосування не дорівнює даті, коли український бізнес зможе платити в євро як в ЄС. Приєднання до SEPA — не одне рішення, а чотири паралельні задачі, і три з них публічно ніхто не рахував.
Як це влаштовано
Варто розвести три речі, які постійно змішують. Схема — звід правил для одного виду платежу: реквізити, формат, строки, підстави повернення. Їх кілька: звичайний кредитовий переказ у євро, миттєвий, прямий дебет, підтвердження отримувача; надавач приєднується до кожної окремою заявою. Кліринг — система, яка приймає повідомлення, звіряє зустрічні вимоги і рахує підсумкові позиції; у більшості країн ЄС це не центробанк, а ACH — компанія у власності банків. Розрахунок — остаточне переміщення коштів у центробанківських грошах, у європейській системі, якою керує Євросистема.
І різниця, яку втрачають найчастіше. Країна приєднується географічно: спільнота надавачів подає заявку, ядром якої є правовий висновок про здатність її учасників працювати в схемах на рівних умовах з європейськими НПП. Це рішення не робить жоден банк (небанк) учасником — воно лише відкриває двері. Кожен надавач приєднується окремо, власною заявою до кожної схеми і лише після рішення EPC відносно приєднання України.
Звідси найважливіше. Український банк не може мати рахунку в європейській системі розрахунків: доступ прив’язаний до Європейського економічного простору. Але це не блокує відправлення платежів — розрахунок можна вести через рахунок іншої установи. Питання не «як потрапити в європейську систему розрахунків», а «хто погодиться відповідати за розрахунок за нас і на яких умовах». Задача переговорна і цінова, а не технічна.
Читайте також: Інтерчейндж і ціна приймання платежів: що насправді платить торговець
Трек перший: право
Правила схем пише Європейська платіжна рада (EPC) — міжнародна некомерційна асоціація за бельгійським правом, членами якої є банки та банківські об’єднання. Її критерії участі визначають, чи допускати спільноту НПП із країни поза Європейським економічним простором.
Ключове формулювання: положення мають бути представлені в законах, застосовних до заявника, або в НПА. Тобто не все потребує закону — обов’язковий акт регулятора критерій задовольняє.
Якщо перекласти перелік з юридичної мови права клієнта і відповідальність надавача за шахрайський платіж; єдиний формат інформаційних повідомлень; вимоги до капіталу і нагляду на європейському рівні; протидія відмиванню коштів і відсутність у чорному списку FATF; санкції Ради Безпеки ООН у тому ж обсязі, що в ЄС; свобода вибору права договору; конкурентне право; верифікація отримувача платежу за правилами ЄС.
І тут важливо розрізняти три джерела вимог, які постійно змішують. Критерії EPC — те, що ЕЗС перевіряє при вступі до схем. Умови доступу до механізму клірингу — їх висуває не EPC, а оператор системи, через яку рухатимуться гроші. Вимоги вступу до ЄС — ширші за перші два, оцінюються окремо, у переговорному розділі про вільний рух капіталу.
Приклад різниці. Правила, за яким виконаний платіж не можна відкотити назад навіть при банкрутстві учасника, у критеріях EPC немає — це умова доступу до клірингу. Норми про рівність тарифів також немає — це вимога вступу до ЄС. Але без першої надавач не потрапить у кліринг, а без другої не буде того здешевлення, заради якого все робиться. Тому обидві норми запровадили всі країни, які приєднувались останню декаду, хоча EPC їх про таку відповідність спеціально не питала.
Модель, яка повторюється всюди
Північна Македонія ухвалила закон про платіжні послуги та платіжні системи у квітні 2022 року — він транспонував другу платіжну директиву, директиви про електронні гроші, платіжні рахунки, безповоротність розрахунків. До нього центробанк ухвалив набір із 26 підзаконних актів, і міністр фінансів у день приєднання назвав ключовим кроком саме адаптацію закону разом із ними.
Чорногорія у липні 2025 року ухвалила пакет із трьох актів центробанку: обмеження комісій за перекази в SEPA, продовження годин роботи національної системи, скасування доплат за післяобідні платежі. Тобто закрила вимогу про рівність тарифів підзаконно.
Албанія зробила так само: закон 2020 року, а у 2024-му — окремий регламент центробанку під конкретний критерій. Модель однакова: рамковий закон плюс пакет актів регулятора. Розподіл між ними в кожній країні свій і залежить від повноважень центробанку. Тому питання, що в Україні можна закрити актами НБУ, а що потребує закону, потребує окремої відповіді — публічно вона не давалася.
Читайте також: Ставки інтерчейнджу та строки: що вимагає ЄС, а що Україна визначає сама
Заявку подають не після ухвалення
Македонський закон набув застосування з 1 січня 2023 року, а заявку подали 10 липня 2024-го — через півтора року. Це не зволікання: правовий висновок складається на чинне право разом із підзаконними актами і не може бути написаний на закон, ухвалений, але не введений у дію.
Між ухваленням українського закону і поданням заявки лежить фаза, якої немає в жодному з трьох календарів: набрання чинності, розробка й ухвалення підзаконних актів НБУ та Мінфіну, і лише потім складення висновку.
Трек другий: процедура
Правовий висновок оплачує заявник, і тарифу тут немає — суми не оприлюднювала жодна країна. У Молдові цю роботу виконано всередині фінансованого ЄС проєкту розбудови центробанку.
Серед критеріїв є один процедурний, який легко недооцінити: Європейська Комісія і національні регулятори мають бути проконсультовані й не заперечувати. Наскільки це серйозно, показує сербський випадок: у березні 2025 року EPC відклала рішення щодо Сербії на запит Комісії через закони щодо протидії відмиванню коштів і ухвалила його лише 22 травня. Гальмувала не EPC, а Європейська Комісія.
Трек третій: інфраструктура
Тут починається те, чого не дає ухвалення закону — і що коштує на порядки більше.
Самостійне підключення. Партнером українського НПП виступає банк із Європейського економічного простору, кожен надавач домовляється сам. Підготовку можна вести вже зараз, підключення — лише після рішення EPC.
Національна інфраструктура. Цільова схема на базі мультивалютного режиму системи електронних платежів. Її будує НБУ не з власної ініціативи: він опитав банки, хто впорається краще, і більшість відповіла, що регулятор. Побудову планують почати у 2028 році і лише після подання заявки: документацію європейські оператори надають не раніше. Скільки вона триватиме, не прогнозується.
Обидві стартують після рішення EPC, але перша вмикається одразу, а друга лише починає будуватися.
Звідси логіка окремого надавача. Домовлятися з партнером сьогодні означає інвестувати в канал, який може виявитися тимчасовим: формат національної інфраструктури не оприлюднено, тож невідомо навіть, чим його доведеться замінювати. Додати сюди різницю профілів — надавач працює не зі стандартом, а з конкретним форматом повідомлення, і в партнера він свій, а в національній інфраструктурі його визначатиме НБУ, — і виходить перспектива другої переробки бек-офісу поспіль.
Наслідок простий: якщо більшість вирішить почекати, то в момент рішення EPC готових увійти в схеми виявиться небагато — лише ті, хто вже має кореспондентські відносини з європейськими банками, тобто переважно установи з іноземним капіталом. Формально Україна буде в SEPA. Фактично в євро працюватиме кілька банків.
Читайте також: Обмеження інтерчейнджу в Європі: що показують дані центральних банків
Трек четвертий: кожен надавач окремо
Рішення EPC відкриває двері країні, але не робить учасником нікого. Далі кожен надавач подає власну заяву — окремо до кожної схеми.
І тут умова, про яку говорять найменше. У заяві треба зазначити дату, з якої надавач буде досяжним для інших учасників, і реквізити, за якими до нього надходитимуть платежі. Забезпечити цю досяжність можна лише через механізм клірингу — самостійно або через учасника, який уже в ньому є. Тобто домовленість про кліринг має бути досягнута до подання заяви: без неї заяву просто не заповнити.
Скільки надавачів реально до цього готові, показує опитування НБУ, на яке відповіли 56 банків. Партнера в ЄС мають усі банки з іноземним капіталом, 2/3 відсотків банків з національним капіталом і меньше половини тих, хто не має коррахунків у банках ЄС. Розрив проходить не між великими і малими, а між тими, хто вже має вихід у Європу, і тими, хто не має.
Тарифи не падають самі
Молдовські 20 євро, що стали 1,26, і чорногорські 74, що стали нулем для платежів до 200 євро, виглядають як автоматичний наслідок приєднання. Це не так.
Здешевлення забезпечує норма про рівність тарифів — комісія за переказ у євро в межах SEPA, звичайний або миттєвий, не має перевищувати комісію за відповідний внутрішній переказ. Чорногорія закрила цю вимогу трьома рішеннями центробанку. Українського еквівалента немає.
Без неї тариф визначатиметься двосторонніми перемовинами кожного банку з партнером. І НБУ, посилаючись на балканський досвід, прямо попереджає: якщо європейський кореспондент заробляє п’ятнадцять-вісімнадцять євро на переказі, переводити клієнта на тарифи SEPA йому невигідно, і він вестиме перемовини проти. Це варто розуміти заздалегідь: оцінка Мінфіну в 70–100 мільйонів євро щорічної економії базується на припущенні, що тарифи знизяться.
Цікаве по темі: Десять років IFR: що виміряли, а що ні
Хто випадає і чого немає в розкладі
Малі банки без коррахунків у банках ЄС. Частина планує проводити перекази через великі українські банки, які коррахунки в ЄС мають. Ланцюг із трьох ланок, і слабка — остання: європейський кореспондент цього банку має погодитися обслуговувати чужих клієнтів. Питання комплаєнсу, і практика останніх років показує, що відповідь буває негативною.
Небанківські надавачі. Найменш видима проблема і, ймовірно, найбільша за наслідками. Рекомендації адресовані банкам, партнерами виступають банки-кореспонденти, порядок організації супроводу розроблено для банків. І прямими учасниками панєвропейської системи обробки масових платежів у євро (звичайний кредитовий платіж) можуть бути лише банки.
Тобто самостійний маршрут для небанків закритий. Національний — у цільовій схемі валютного СЕП, передбачений — але історія у 2028-му тільки розпочнеться. До кінця десятиліття небанківському надавачу маловірогідно приєднатися до SEPA, а хто відповідає за його готовність, не визначено.
Миттєві перекази. У цільовій схемі описано підключення до системи звичайних кредитових переказів; у самостійному підключенні партнером виступає банк-кореспондент, теж під звичайні. На пряме питання про обов’язковість європейського регламенту про миттєві платежі для країни, яка є членом SEPA, але не членом ЄС, відповідь регулятора — питання буде опрацьоване.
Хто перевіряє після вступу
Питання, яке майже не звучить: приєдналися — а далі що? Механізм є, і він складається з трьох рівнів.
Перший — періодичний перегляд EPC. У чинному переліку країн зафіксовано, що для країн поза Європейським економічним простором EPC після включення передбачає процес періодичного перегляду безперервної відповідності. Це все, що сказано публічно: ані періодичності, ані процедури, ані наслідків не оприлюднено.
Другий — рівень окремого надавача. За правилами схем учасник має постійно відповідати критеріям прийнятності: не разова перевірка при вступі, а безперервний обов’язок, за яким стежить Секретаріат EPC через реєстр учасників.
Третій, і найдієвіший — ринок. Тут працює британський приклад. У березні 2019 року EPC схвалила заявку банківської асоціації UK Finance на продовження участі Великої Британії у схемах навіть у разі виходу без угоди — за умови, що країна й далі відповідає критеріям. Британія залишилася в географічному охопленні SEPA.
Але статус змінився: з 1 січня 2021 року вона стала третьою країною за правилами схем. Наслідки практичні: платіжна інструкція має містити повну адресу платника, частина європейських банків почала застосовувати додаткові комісії за операціями з британськими контрагентами, обробка стала довшою через додаткові перевірки.
Тобто невідповідність не призводить до виключення — вона призводить до погіршення умов. Країна залишається в SEPA і водночас коштує своїм клієнтам дорожче.
Для України звідси випливає річ, якої немає в жодному українському матеріалі: українські платежі в SEPA підпадатимуть під режим третьої країни з першого дня. Повна адреса платника в кожній інструкції — не опція, а вимога. Це впливає на моделі даних, форми платежу і процедури залучення клієнтів, і закладати це треба зараз.
Читайте також: Євроінтеграція, open banking та нові шахрайські схеми: головні виклики фінринку — інтерв’ю з Олександром Карповим
Робота не закінчується
У грудні 2025 року ЄС ухвалив спільну позицію по розділу «Вільний рух капіталу» щодо Чорногорії — через рік після її приєднання до SEPA. Визнавши, що база країни значною мірою узгоджена з правом Союзу, ЄС одразу назвав чотири блоки, які лишаються: вторинне законодавство платіжної директиви; національні положення за регламентами SEPA і про транскордонні платежі — щонайменше за пів року до вступу; узгодження з регламентом про миттєві платежі разом із впровадженням сервісу підтвердження отримувача і зміною санкційного скринінгу; усунення винятку, за яким державний банк розвитку здійснює платіжні операції поза тими самими зобов’язаннями, що й кредитні установи.
Друга хвиля пішла і в сусідів: Сербія у липні 2026 року внесла проєкт змін — запобігання шахрайству і повернення коштів, транскордонні платежі, безповоротність розрахунків; Молдова готує законопроєкт із нормами про миттєві перекази; Чорногорія змінювала свій закон двічі протягом 2025 року.
Жоден український календар другої хвилі не передбачає.
Ми маємо шанс не повторювати чужих помилок
Значна частина роботи вже розпочата. Роль організації супроводу приєднання визначено, порядок для НПП розроблено, модель національної інфраструктури обрана за результатами опитування ринку, правовий висновок у роботі, переговори з європейськими центробанками ведуться.
Але між тим, що зроблено, і тим, що потрібно, лежить простір, у якому поки немає ні цифр, ні дат, ні відповідальних. Не тому що хтось не хоче — ці питання просто не ставили вголос. Яка з трьох дат робоча. Що можна закрити актами регулятора, а що потребує закону. Хто домовляється про тарифи — кожен сам чи ринок разом. Де в розкладі миттєві перекази. Що з тими (небанками), хто мінімум до 2028 року не має жодного маршруту.
У нас є перевага, якої не було ні в Молдови, ні в балканських країн: ми бачимо їхній шлях цілком — від першого закону до другої хвилі змін уже всередині SEPA. Пройти його швидше можна, якщо рахувати не лише дату голосування.
Приєднання до SEPA — не подія, а процес із чотирма паралельними треками. Ухвалення закону запускає перший із них.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Хто з фінкомпаній отримав штраф від НБУ та втратив ліцензію у липні 2026 — аналітика
Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном
Які фінансові звички та інструменти втратять актуальність до 2030 року
Telegram 
Viber 
