Ставки інтерчейнджу та строки: що вимагає ЄС, а що Україна визначає сама

У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, розбирає, що саме Україна зобов’язана зробити з інтерчейнджем у межах євроінтеграції, які рішення залишаються за нею та до яких наслідків може призвести поспіх

Фото: chatgpt.com

Національний банк розробив проєкт закону, який запроваджує граничні ставки міжбанківської комісії на рівні Регламенту (ЄС) 2015/751. Проміжний рівень 0,5% — на 2027 рік, цільові — 0,2% за дебетовими картками і 0,3% за кредитовими — з 1 січня 2028-го. Кабінет Міністрів готується внести документ до парламенту.

Тобто текст ще не в залі. Поки проєкт не зареєстровано, зауваження до нього — нормальна частина підготовки урядового рішення, а не спроба заблокувати законопроєкт.

Публічна дискусія навколо документа влаштована так, ніби предметом суперечки є число: одна сторона називає 0,2% і 0,3%, друга — 0,678%. У цій рамці будь-хто, хто ставить питання до проєкту, опиняється в позиції того, хто гальмує євроінтеграцію.

Рамка неправильна. Ставки 0,2% і 0,3% діють у ЄС і діятимуть в Україні — це не предмет дискусії. Предмет дискусії — з якого дня. Від відповіді залежить, чи повторить Україна європейський досвід із його побічними ефектами — чи пройде той самий шлях, маючи ці ефекти перед очима заздалегідь.

Точка, в якій ми перебуваємо

За даними Національного банку за перший квартал 2026 року, середній рівень міжбанківської комісії в Україні — 0,678%, середня плата за еквайринг (MDR) — 1,248%. Це дані Огляду банківського сектору, а не оцінка учасників ринку.

Для порівняння: середньозважений рівень інтерчейнджу в Європі напередодні запуску Регламенту був близько 0,65%. Україна сьогодні приблизно в тій точці, з якої ЄС починав регулювання у 2015 році.

Це не інерція. Чинний рівень узгодили Національний банк, банки та платіжні системи влітку 2022 року — компромісне рішення в умовах повномасштабного вторгнення. Частину шляху до європейської моделі ринок уже пройшов, добровільно і в найгірших обставинах.

На кінець першого кварталу 2026 року в Україні 61,4 млн активних платіжних карток, і 96 зі 100 карткових операцій — безготівкові: за цим показником Україна випереджає більшість країн ЄС. Ця інфраструктура фінансувалася не з бюджету і не з грантів, а доходами емітентів, де інтерчейндж є ключовою статтею.

Це не аргумент проти реформи, а опис вихідної точки: у ЄС 2015 року регулювання запускали там, де інфраструктуру будували десятиліттями. Тут — там, де її ще будують.

Читайте також: Обмеження інтерчейнджу в Європі: що показують дані центральних банків

Що саме Україна зобов’язана зробити

Регламент — частина acquis, тобто масиву права ЄС, обов’язкового для кожної держави-члена. З набуттям Україною членства він застосовуватиметься автоматично; сумнівів немає, і ЄМА цього не оспорює. Питання в іншому: чи існує зобов’язання застосувати граничні ставки до вступу?

Відповідь потребує точності, бо саме тут дискусія найчастіше зривається.

Регламент 2015/751 справді згадується в бенчмарку 4.2 для закриття розділу 4 «Вільний рух капіталу» — на цьому Національний банк і будує свою позицію. Але бенчмарк вимагає імплементації Регламенту, а не запровадження граничних ставок до вступу. І це не гра слів: дев’ять із двадцяти ключових положень Регламенту прив’язані до внутрішнього ринку ЄС — транскордонний еквайринг, територіальна сфера дії, компетентний орган, санкції, позасудовий розгляд скарг — і поза членством вони працювати не можуть. Європейська Комісія, яка цей Регламент писала, не може цього не розуміти.

Що ж до конкретних дат, то вони містяться не в бенчмарку. Перелік заходів Національної програми за розділом 4 формулює зобов’язання так: набрання чинності змінами до законодавства щодо регламентації строків встановлення граничних розмірів на рівні не вище 0,2–0,3%, строк — грудень 2027 року. Предметом заходу є закон, а не ставка.

Графік 0,5% з 1 січня 2027-го і 0,2%/0,3% з 1 січня 2028-го міститься в переговорній позиції України, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів № 534-р від 30 травня 2025 року, і в законопроєкті, розробленому Національним банком.

Наслідок прямий: дата запровадження цільових ставок — питання, яке Україна вирішує сама. Закон, чинний у 2027 році, який визначає 0,5% з 1 липня 2028-го і цільові ставки з дня набуття членства, виконує захід Національної програми повністю: строки в ньому регламентовано.

Молдова: кейс, який цитують неправильно

Молдову згадують як приклад країни-кандидата, що вже знизила інтерчейндж: мовляв, і нам треба зараз. Фактура інакша. У 2023 році Національний банк Молдови ухвалив поетапне зниження комісії з 1,6% за дебетовими і 2,5% за кредитними картками до 0,5–0,6% за два роки, у три етапи. Із цього випливають дві речі, і жодна цього аргументу не підтримує.

Перше. Рівень 0,5–0,6% — вдвічі-втричі вище за граничні ставки Регламенту. Молдова його не імплементувала: вона зробила один адміністративний крок рішенням центробанку. Решту шляху проходитиме при фактичному вступі до ЄС — європейське право переноситься на етапі вступу, а не під час кандидатства.

Друге. Український рівень 0,678% нижчий за молдовський цільовий показник: Молдова рухалася від 1,6%, Україна вже стоїть на 0,678%. Це не той самий крок і не той самий масштаб.

При коректному прочитанні молдовський кейс працює в протилежний бік від того, як його використовують. І він не унікальний: із понад шістнадцяти юрисдикцій, які запроваджували регулювання міжбанківської комісії, жодна не зробила цього одномоментно.

Польща знижувала інтерчейндж три роки і лише потім вийшла на європейські рівні. Хорватія отримала дворічний перехідний період після вступу до ЄС. Ізраїль розтягнув зниження на шість років, Малайзія — на п’ять. Сам ЄС впроваджував Регламент п’ять років — у мирний час і на розвиненій картковій інфраструктурі.

Причина одностайності не в лобістському тиску. Різке зниження одного компонента вартості приймання дає передбачувану реакцію ринку: дохід перерозподіляється, а не зникає. Європейські дані фіксують кілька каналів — нові комісії для торговців, абонплати для фізосіб, зростання нерегульованих комісій платіжних систем, підвищення транскордонних тарифів — і фіксують їх у кожній юрисдикції з регулюванням інтерчейнджу.

Цікаве по темі: Десять років IFR: що виміряли, а що ні

Черга, в якій стоїть інтерчейндж

Європейська інтеграція платіжного ринку — не одне зобов’язання, а пакет. DORA застосовується в ЄС з 17 січня 2025 року. MiCA запроваджувалася поетапно з 2024 року, перехідний період закривався 1 липня 2026-го. Регламент про миттєві платежі (ЄС) 2024/886 змінив економіку європейських переказів. SEPA: Молдова приєдналася в жовтні 2025 року, в Україні законопроєкт № 14327-д зареєстровано у квітні 2026-го. Попереду — Verification of Payee і оновлені вимоги до відкритого банкінгу за PSD3/PSR: переговори щодо цього пакета завершилися наприкінці 2025 року, застосування очікується у 2027–2028-му. Планка, до якої Україні дотягуватися, за цей час підніметься ще раз.

Кожен елемент має власний ресурсний бюджет — розробка, тестування, сертифікація, персонал — і всі фінансуються з тих самих джерел, що й карткова інфраструктура. Звідси питання, на яке відповіді поки немає: чому саме той елемент пакета, що скорочує ресурсну базу для решти, має бути запроваджений першим? Особливо якщо це той елемент, ефективність якого європейські інституції за десять років підтвердити не змогли: Спеціальний звіт Європейської Рахункової палати 01/2025 фіксує, що наявні дослідження не дозволяють продемонструвати позитивні ефекти обмеження міжбанківської комісії.

Формула

Повернімося до графіка в проєкті: 0,5% на 2027 рік, далі 0,2% і 0,3% — з 1 січня 2028-го. При фактичному середньозваженому рівні 0,678% проміжного етапу по суті немає — усе зниження відбувається одномоментно.

ЄМА пропонує іншу конструкцію — не іншу кінцеву точку, а інший момент її досягнення.

З 1 липня 2028 року — граничний рівень 0,5%. Це рух назустріч європейській моделі власним рішенням, а не під зовнішнім тиском, і та сама точка, до якої йшла Молдова.

З дня набуття Україною повного членства в Європейському Союзі — згідно з договором про вступ, автоматично застосовуються граничні ставки 0,2% для дебетових і 0,3% для кредитних карток, у тій редакції регламенту, яка буде чинною на той момент.

Останнє уточнення не технічне. Регламент перебуває під критикою власного аудитора ЄС, і прив’язка до дати членства означає, що Україна застосує ту версію норми, яка діятиме тоді. Крім того, дата не потребує прогнозування — не треба вгадувати рік вступу і переписувати закон, якщо графік зсунеться.

Читайте також: Як Sense Bank опинився у справі «Форест Гамп» і чому Пишного викликали до Ради

Хто платить за свято

Дискусію про інтерчейндж майже завжди ведуть дві сторони — торговці і банки. Але жодна з них не є тією, чий рахунок закривають наприкінці.

Міжбанківська комісія — не прибуток, що осідає. Це доходна база, з якої фінансується емісійна частина системи: безкоштовне обслуговування рахунку і картки, безкоштовний переказ, кешбек, антифрод, цілодобова підтримка. Коли ця база скорочується адміністративно, витрати не зникають — вони змінюють платника.

Європейська хронологія не залишає простору для здогадок. До грудня 2015 року безкоштовний базовий рахунок був стандартом у більшості країн ЄС. Станом на 2025–2026 роки щомісячна абонплата за рахунок фізособи стала нормою у 85% країн ЄС, у діапазоні €2–6: Deutsche Bank підняв базовий рахунок до €6,90, ING Belgium — від безкоштовного до €3,95.

Найповнішу картину дає іспанське дослідження 2012 року, яке простежило повний п’ятирічний цикл зниження інтерчейнджу на своєму ринку. За ці роки середня річна плата за кредитну картку зросла на 50%, за дебетову — на 56%; банки втратили €3,3 млрд доходу і компенсували втрату повністю. Висновок авторів прямий: зниження комісії зашкодило споживачеві.

Американський досвід додає довжину спостереження. Через рік після поправки Дурбіна винагороди за дебетовими картками в регульованих банках впали на 60%, 90% великих банків США скасували ці програми повністю, а між 2009 і 2011 роками кількість домогосподарств без банківського рахунку зросла на мільйон. Дослідження 2023 року про розподіл цих ефектів між групами споживачів США і Канади додає ще один зріз: навіть та частина економії, яку торговці передали в ціни, розійшлася регресивно — вигоду отримали заможні власники кредитних карток із кешбеком, витрати понесли ті, хто платить готівкою і дебетовою карткою.

В Україні йдеться про 61,4 млн активних карток, тобто про практично кожного дорослого українця, для якого безкоштовна картка і рахунок є нормою. Українська модель безкоштовного роздрібного банкінгу — одна з найдоступніших у Європі, і тримається вона на тій доходній базі, яку пропонується скоротити. Це не прогноз, а опис того, що вже сталося в кожній юрисдикції, яка пройшла цим шляхом раніше.

Читайте також: Євроінтеграція, open banking та нові шахрайські схеми: головні виклики фінринку — інтерв’ю з Олександром Карповим

Кому вигідно

Якщо споживач від реформи не виграє, а торговець, за європейськими даними, виграє мало — куди дівається різниця? Відповідь дає розподільчий аналіз американської реформи. За оцінкою Progressive Policy Institute (грудень 2025), 72,5% усієї економії від зниження інтерчейнджу дісталися ритейлерам з оборотом понад $100 млн на рік — менше ніж одному відсотку торговців. Десять найбільших мереж США забрали 30% сукупної економії. Малий і середній бізнес, заради якого реформа декларувалася, отримав частку, яку автори називають мізерною.

Механізм структурний: велика мережа має переговорну силу і домагається, щоб зниження оптової ставки відобразилося в її договорі з еквайром, а МСБ працює на пакетному тарифі.

Далі — друга ланка. Порахуємо в гривнях.

Припустимо, після зниження ставки банк торговця економить на операції гривню. До самого торговця з цієї гривні доходить приблизно 30–35 копійок — решта осідає в тих складових вартості еквайрингу, яких регулювання не торкається. І це не песимістична оцінка: розрахунок на замовлення Єврокомісії 2020 року обіцяв удвічі більше — доки Європейська Рахункова палата не вказала, що він спирався на дані за перші два роки, коли ринок ще не встиг перебудуватися.

Тепер ці 30–35 копійок мають перетворитися на нижчий цінник у магазині. Саме тут ланцюг і обривається. Через рік після американської реформи торговців опитали: 1,2% знизили ціни, 21,6% підвищили, 77,2% не змінили нічого. Академічні оцінки дають те саме — від нуля до 0,17% зміни ціни.

Перемножте дві ланки — і зрозуміло, чому вигоду для споживача не виміряло жодне дослідження.

Це не позиція «проти торговців»: прозорість тарифів потрібна МСБ не менше, ніж банкам. Це позиція про те, що конструкція, яка перерозподіляє ресурс від власників 61,4 мільйона карток до кількох сотень найбільших мереж і не дає вимірної вигоди, потребує сильнішого обґрунтування, ніж посилання на європейський прецедент.

Що має бути зроблено раніше за ставки

Строк сам собою нічого не вирішує — він має бути наповнений.

Прозорість — перша, і вона потрібна вже. Обов’язок еквайра розкривати складові комісії окремо (стаття 9 Регламенту, unblending) не потребує перехідного періоду і не має задокументованих побічних ефектів у жодній із досліджених юрисдикцій. Це рідкісний випадок норми, вигідної всім: МСБ уперше бачить структуру свого тарифу, банк-емітент отримує захист від тези про «завищений інтерчейндж», регулятор — дані. ЄМА підтримує цей блок беззастережно.

Повнота перенесення — другий. Регламент — пакет із чотирьох частин: ціна, конкуренція, прозорість, примус до виконання. ЄМА звела проєкт із ним постатейно: із двадцяти ключових позицій дев’ять не перенесено взагалі, п’ять — з відхиленням, шість — у відповідності. Серед цих шести саме ті, що знижують дохід. Не перенесено транскордонний еквайринг, розділення схеми і процесингу, вибір бренду на картці, інформування торговця за кожною операцією, орган контролю, санкції та позасудовий розгляд скарг — тобто ті правила, які мали зробити так, щоб зниження дійшло далі по ланцюгу.

Водночас проєкт регулює ширше за Регламент там, де ЄС зробив прямі винятки: стаття 1(3) виводить з-під граничних ставок корпоративні картки, зняття готівки в банкоматах і касах та тристоронні схеми, стаття 1(1) обмежує дію операціями, де обидва банки — з країн ЄС. У проєкті немає жодного з цих обмежень. Найнаочніше — банкомати: зняття 2 000 грн за ставкою 0,2% дає 4 гривні на пристрій, електрику, зв’язок, інкасацію, охорону.

Оцінка наслідків для власника рахунку — третій. Європейський досвід показує: скорочення доходної бази емітента конвертується в абонплати за один–чотири роки. Це не привід вимагати компенсацій — це привід порахувати, що станеться з 61,4 мільйона карток, до рішення, а не після появи перших тарифів. У матеріалах до проєкту такого розрахунку немає. Публічні консультації з ринком теж не проводилися — виходячи з того, що документ нібито не потребує процедури для регуляторних актів. Проєкт, який змінює умови обслуговування кожної картки в країні, під таке трактування не підпадає.

Повна оцінка впливу — четверта. Європейська Рахункова палата вказала на дефіцит доказової бази при ухваленні Регламенту і на неможливість продемонструвати ефект постфактум. Україна може провести цю оцінку до рішення, маючи перед очима десятирічний масив чужих даних — і вимірювати повну вартість приймання, а не одну її статтю.

Про що насправді дискусія

Аргумент «це вимога ЄС, обговоренню не підлягає» закриває дискусію без розгляду суті — і не витримує перевірки. Є вибір строку, який Україна робить сама.

Позиція ЄМА не в тому, щоб не робити, а в тому, щоб робити в послідовності, яка дає результат: спочатку прозорість і повне перенесення Регламенту, потім дані, потім ставки — коли Україна стає державою-членом і застосовує європейське право в повному обсязі, а не вибірково і достроково.

Дата важливіша за ставку — і це не гра слів. Одна й та сама цифра означає різні речі залежно від того, коли вона з’являється. Введена на ринку, який уже має прозорість тарифів, орган контролю, санкції за обхід і доступ до внутрішнього ринку ЄС, вона перерозподіляє дохід усередині зрілої системи — приблизно так, як задумували автори Регламенту. Введена сьогодні, без цих механізмів і без розрахунку наслідків, вона просто вилучає ресурс із системи, яка ще будується. Цифра однакова. Результат — ні.

Джерела: