iDEAL у Нідерландах: чому успішну платіжну систему замінюють на Wero

У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА, пояснює, як iDEAL став основним способом оплати онлайн-покупок у Нідерландах, чому не витіснив картки на касах і що змінить перехід на європейську систему Wero

Фото: chatgpt.com

Цикл ЄМА «Десять систем A2A». Частина 3: Нідерланди

Нідерландець, що купує в інтернеті, зазвичай не вводить номер картки. Він обирає свій банк, підтверджує оплату в його застосунку – і магазин за секунди отримує підтвердження, що оплату гарантовано. Так проходять 71% онлайн-покупок країни. Але в супермаркеті той самий покупець прикладає до термінала картку чи телефон: за двадцять один рік частка iDEAL на касі так і лишилася нульовою. Тепер банки передали схему панєвропейській компанії: до кінця 2027 року iDEAL замінить Wero, який уже в IV кварталі 2026-го пробує вийти на касу.

Це третя частина циклу ЄМА про десять A2A-систем світу. Питання, яке виникає одразу, – навіщо вимикати систему, що обслуговує сім із десяти онлайн-покупок, – має коротку відповідь: вона вигідна магазинам, але збиткова для банків, які її утримують, і працює лише в межах однієї країни. Розгорнуто про це в Частині III.

Читайте також: UPI в Індії: як працюють платежі без комісії і хто за них платить

Хто є хто

Як читати: Ролі розділені. Бренд і правила належать одній компанії, обробка операцій – другій, гроші лишаються в банках. Ліцензію має лише той, хто торкається грошей. Із 2023 року і бренд, і процесор належать одному європейському власнику.

Паспорт системи

Головне – одразу

Частина I. Як рухається платіж

Чому цей платіж узагалі знадобився

Нідерланди 2005 року були країною, де в інтернеті не було чим заплатити. Дебетова картка, яку носили всі, в онлайні не приймалася – і не через небажання магазинів. Національна схема називалася PIN: магнітна смуга й код, який вводять на терміналі продавця. Перевірка платника в ній фізична за побудовою, дистанційної операції така конструкція не передбачає взагалі.

Магнітну смугу вимкнули 1 січня 2012 року: каса перейшла на чип, у 2013-му додався безконтакт, а міжнародним брендом на картці лишився Maestro або V PAY. Для каси це змінило все, для інтернету – нічого. Причину назвала сама Mastercard, оголошуючи про згортання Maestro: цими картками «не можна стабільно платити в електронній комерції, зокрема тому, що прийнята для Maestro нумерація – до дев’ятнадцяти цифр – несумісна з поширеними інтернет-чекаутами». Додайте відсутність коду безпеки на пластику – і виявиться, що у форму оплати просто не було що вводити. V PAY, який носили картки ASN, RegioBank, SNS і частини клієнтів ING, Visa описувала лише як оплату чипом і PIN-кодом у магазинах та зняття готівки в банкоматах; інтернету в цьому переліку немає. Решта карток – ABN AMRO, Rabobank і другої частини клієнтів ING – були на Maestro.

Полагодили це аж у наступному десятилітті. Mastercard оголосила про згортання Maestro у жовтні 2021 року, з 1 липня 2023-го нові картки цього бренду в Європі не випускають, і того ж року нідерландські банки почали видавати Debit Mastercard і Visa Debit – із шістнадцятизначним номером і кодом безпеки, тобто придатні для оплати в інтернеті. Але заміна йде за строком дії картки й кінцевої дати не має: Rabobank почав у квітні 2024-го, ABN AMRO оголосила старт у жовтні 2025-го, ING – у листопаді 2025-го, і лише в ING це майже десять мільйонів карток із тридцяти мільйонів, які треба замінити в країні.

Кредитною карткою в інтернеті платити було можна, і нею платили: у 2006 році так робив кожен четвертий онлайн-покупець. Але картку цю мала приблизно половина дорослих, і головним способом оплати вона не стала. Основним був банківський переказ – 47% покупців.

Лишався банківський переказ. Покупець ішов у свій інтернет-банк, вручну переносив туди реквізити магазину й номер замовлення, а магазин відвантажував товар аж тоді, коли гроші доходили. Кожен великий банк устиг зробити ще й власну кнопку оплати, несумісну з чужими, тож магазин мусив підключати їх окремо.

Саме це три найбільші банки й закрили спільним стандартом: один спосіб оплати, який працює з будь-яким банком країни, не вимагає вводити реквізити й повертає магазину підтвердження одразу.

Ось пояснення і самих 71%, і того, чому ця частка трималася так довго. iDEAL не забирав покупки в картки: він працював там, де картки просто не було, і двадцять років конкурента в цьому каналі не з’являлося. Придатною для інтернету дебетова картка стає лише зараз, коли iDEAL уже призначено до вимкнення. Для нас це найважливіший висновок усього матеріалу: в Україні картка в інтернеті працює з самого початку, тож вільного місця, яке зайняв iDEAL, у нас немає. Нідерландський результат не переноситься автоматично. Переноситься спосіб, яким його досягнуто, а не частка ринку.

Ролі в одному платежі

Героїня прикладу умовна. Санне тримає рахунок в ING і купує в інтернет-магазині замовлення на 96 € – рівно стільки становить середній чек iDEAL. Магазин приймає оплату через свого платіжного провайдера, а його рахунок відкрито в Rabobank.

Як читати: Схема тут – лише стандарт обміну між магазином і банком. Власник схеми ліцензії не має, бо коштів не торкається, але його наглядає центральний банк Нідерландів. Ліцензію має процесор – під наглядом регулятора Люксембургу. Критерій той самий, що скрізь: хто торкається грошей, той ліцензується.

Сам платіж

Як читати: Реквізитів Санне не вводить жодного разу, а магазин не бачить ні її рахунку, ні способу підтвердження. Головний для магазину – крок 6: підтвердження, що оплату гарантовано, приходить до відвантаження, і платіж уже не відкликати; розрахунок між банками – окремий процес. Банк перевіряє покупця власними засобами, тож окрема система автентифікації схемі не потрібна. Ціна рішення – прив’язка до екрана: перенаправлення природне там, де покупець і так дивиться в телефон чи монітор.

Шлях покупця спрощували тричі: у 2005-му він вводив логін інтернет-банку й код зі зчитувача картки, у 2010-х його стали перекидати в застосунок банку, з 2023-го на комп’ютері показують QR-код. А профіль, що з’явився у 2024 році, змінив центр процесу: раніше покупець обирав банк, тепер банк підставляється сам, а дані зберігає власник схеми – і схема вперше отримала прямі відносини з покупцем.

Читайте також: Pix у Бразилії: як центробанк перебудував платежі та якою ціною

Чому iDEAL не вийшов на касу

Оплата з рахунку в магазині існувала у двох формах. Статичний QR-код iDEAL із 2016 року друкують на рахунках, прилавках і ринкових лотках, але сума в ньому фіксована або її вводить покупець, а каса про оплату не дізнається. Постачальники касових систем порівнюють: картковий платіж через під’єднаний до каси термінал коштує близько 5 центів плюс обладнання, а оплата iDEAL за статичним кодом – 45 центів, але без обладнання. До 500 операцій на рік вигідніший код, далі – термінал.

Другою формою був окремий гаманець Payconiq – так, той самий Payconiq, що сьогодні обробляє операції iDEAL: спершу це був продукт для каси, і лише потім він став технічною основою схеми. Банки запустили гаманець у 2017 році. Касова система генерувала код на суму замовлення, покупець сканував його застосунком Payconiq, і каса отримувала підтвердження – технічно все працювало. У 2019 році консорціум доклав ще 20 млн € і провів кампанію. 1 січня 2022 року продукт закрили.

Як читати: Технічних перешкод не було, регуляторних теж, і покупці продукту не цуралися. Дослідження антимонопольного органу називає іншу причину. Новий спосіб оплати починає працювати лише тоді, коли ним одночасно починають користуватися і покупці, і магазини. А картка вже була в обох: покупець носив її в гаманці, магазин мав термінал і договір. Переконувати не треба було нікого. Додалися ще дві обставини: запити на оплату вже працювали в застосунках банків, а процесор у 2021 році зробив оновлену версію iDEAL, і власники залишили з двох продуктів більший. Сам процесор при цьому зберегли.

Три цифри вартості тут мають різні бази. 5 центів – проведення карткового платежу через термінал, без вартості самого термінала. 45 центів – повна вартість оплати за статичним кодом, обладнання не потрібне взагалі. 0,25–0,35 € – плата провайдера за онлайн-операцію iDEAL.

Окремо стоїть питання, чи варто було вести на касу сам iDEAL. Його фіксований тариф розрахований на великий чек: 0,25–0,35 € – це 1–1,4% від касового чека в 25 € і лише 0,26–0,36% від онлайн-чека в 96 €. На касі сьогодні 80% платежів – дебетові картки, 95% із них безконтактні, і майже половина безконтактних – телефоном.

Чого в iDEAL немає

Як читати: «iDEAL Wero» – перехідний подвійний бренд на час міграції. Картка продає покупцеві захист, оплата з рахунку – дешевизну для торговця. У новій схемі на оскарження даватимуть 120 днів, у складних випадках до 540, мінімальна сума – 10 €. Консультанти очікують від провайдерів суворішого відбору магазинів і відкладених виплат.

Постає справедливе питання: чому сім із десяти покупців погоджуються платити без права оскарження. Відповідь лежить поза схемою. У ЄС діє право повернути дистанційно куплений товар протягом чотирнадцяти днів, а переважна частина покупок через iDEAL – у нідерландських магазинах, до яких дотягується національне споживче право. Захист є, просто він не в платіжному інструменті, а в законі. Там, де закон не дістає – на закордонних покупках, – частка iDEAL падає з 71% до 53%.

Друга конструкція поруч

З лютого 2019 року в Нідерландах діє ініціювання платежів за директивою PSD2: банк зобов’язаний безоплатно надати ліцензованому провайдеру доступ до рахунку клієнта за його згодою. Для покупця це майже те саме, що iDEAL: вибір банку, підтвердження в застосунку, безвідкличний платіж. Тому таких послуг дуже мало: нідерландців, як пише галузеве джерело, «добряче розбалував» iDEAL.

Приватна схема з’явилася на чотирнадцять років раніше за регуляторну рамку і встигла зайняти місце. Коли PSD2 відкрила доступ до рахунків, попиту на нього вже не було: те саме давав iDEAL. Урок для нас прямий: відкритий банкінг і національна схема роблять одну й ту саму роботу, і виграє той, хто прийшов першим.

Частина II. Хто платить

Канал, який iDEAL вичерпав

Як читати: Приріст сповільнився втричі, а частка в онлайн-покупках зупинилася на 71–72%: оборот зріс із 70 млрд € у 2020-му до 141 млрд € у 2024-му за рахунок ринку, що росте, і дорожчого чека, а не витіснення конкурентів. Кредитні картки (12%), PayPal (8%), оплата частинами (4%) і гаманці обслуговують дорожчі покупки, тож у витратах частка iDEAL нижча – 62%.

Чек визначає канал

Як читати: Дебетова картка на касі й iDEAL в інтернеті мають майже однаковий оборот, але в картки вчетверо більше операцій і вчетверо менший чек. Це не переділ тих самих покупок, а два різні ринки. Врахуйте й те, що п’ята частина операцій iDEAL – не покупки, а оплата рахунків і запитів на оплату, і їхні суми мають іншу природу.

Скільки платить магазин

Схема з магазином відносин не має: ставку встановлює платіжний провайдер. Один із найбільших банків бере 0,15–0,25 € за операцію, найпоширеніший діапазон на ринку – 0,25–0,35 €, верхня межа – 0,55 €. Відсотка від суми немає.

Як читати: Чому взагалі фіксована сума, а не відсоток. У картці відсоток покриває передусім міжбанківську комісію, яку еквайр віддає банку покупця. В оплаті з рахунку такої комісії немає, тож відсотку немає що покривати: собівартість операції визначає повідомлення, а не сума в ньому. Наслідок видно в таблиці: фіксована плата дешевшає з кожним євро чека. На замовленні Санне за 96 € навіть найдорожчий провайдер бере в кілька разів менше за типову карткову ставку в інтернеті (близько 1,9% плюс фіксована сума), а на касовому чеку в 25 € картка вже може бути дешевшою. Тариф перерозподіляє витрати від дорогих покупок до дешевих – і саме тому зібрав великий чек.

Читайте популярне: Інтерчейндж і ціна приймання платежів: що насправді платить торговець

Що зміниться після 2028 року

Покупець схеми зобов’язався до кінця 2028 року тримати плату, яку бере з банків і провайдерів, на рівні, зіставному з нинішнім, – орієнтовно 0,28–0,35 € за операцію. Надбавку провайдера ніхто не заморожував. З 2029 року очікують перехід на відсоток: 0,3–0,7% від суми.

Порахуйте точку перетину. За верхньої ставки 0,7% замовлення на 35 € коштуватиме магазину ті самі 0,25 €, на 50 € – уже 0,35 €, на 100 € – 0,70 €, тобто втричі більше за нинішнє. За нижньої межі 0,3% перетин зсувається до 83 €. Хай там як, програють саме ті, хто становив ядро схеми, – магазини з великим чеком. Галузеве видання написало, що перехід може коштувати вебмагазинам у п’ять разів дорожче. Асоціація дистанційної торгівлі сперечається не про рівень, а про конструкцію: міжбанківської комісії тут немає, тож відсоток – чиста ціна посередника.

Хто оплачує безкоштовність для покупця

Санне за операцію не платить нічого, а її банк з операції нічого не отримує. Дослідження McKinsey на замовлення платіжної асоціації країни показало: у 2021 році витрати банків на платіжний обіг перевищили доходи від нього на 570 млн €, тоді як у 2005 році різниця становила 23 млн €.

Розклад за продуктами: ведення рахунку дало банкам +567 млн €, кредитні картки +132 млн €, а всі платіжні інструменти пішли в мінус – дебетові картки −517 млн € (−0,11 € на операцію), безготівкові продукти разом з iDEAL −351 млн € (−0,07 €), готівка −273 млн € (−1,95 € на операцію).

Причина не в неефективності: операцій стало на 250% більше, а витрат – лише на 5,2%, і відносно ВВП вони на 30–33% нижчі за європейські. Платіжний обіг роками дотувався процентною маржею на залишках рахунків, і коли ставки впали, збиток став видимим.

Як читати: Функціональність рахунку за цей час майже не змінилася, а відмовитися від нього неможливо. Причин подорожчання щонайменше три, і вони одна одну не виключають: витрати на безпеку й протидію відмиванню (на них припадає п’ята частина всіх витрат обігу), падіння процентних ставок, яке оголило збиток, і потреба чимось покривати операції, безкоштовні для покупця. Стверджувати, що рахунок подорожчав саме через iDEAL, дані не дозволяють. Що вони дозволяють стверджувати – безкоштовність для покупця не є безкоштовністю для системи, і рахунок за неї виставляють тому самому покупцеві, іншою статтею.

Читайте також: Шлях України до SEPA: що стоїть між законом і реальними платежами

Частина III. Хто вирішує

iDEAL створили три найбільші банки країни – ABN AMRO, ING і Rabobank – щоб інтернет-магазину не доводилося домовлятися з кожним банком окремо. Брендом володіла Currence – компанія, яку вісім банків заснували на початку 2005 року для своїх національних платіжних продуктів. Центральний банк правил приватних схем не затверджує, лише наглядає.

Власники рахують, а не захищають

Як читати: Національний стандарт утримує один ринок коштом своїх власників, наднаціональний ділить витрати між учасниками з кількох країн. Тому власники питають не про те, чи добра схема, а скільки коштує тримати її окремо. Для iDEAL відповідь була невтішна двічі: платіжний обіг збитковий, а працює схема лише в одній країні.

Обмін замість продажу

Як читати: Грошей в угоді практично не було. ING уже був акціонером EPI, а ABN AMRO і Rabobank стали ними саме через цю угоду; речник одного з банків назвав її нематеріальною операцією. Справи в європейському реєстрі злиттів немає, бо контроль не змінювався. EPI, яку запускали понад тридцять банків, на той час скоротилася до шістнадцяти учасників. Кожна сторона отримала те, чого не мала: у iDEAL були обсяги, але лише в одній країні, у EPI – присутність у кількох країнах, але майже без обсягів.

Публічної дискусії не було: депутатських запитів не знайдено, ділова газета обмежилася заголовком про «іноземні руки». Власники лишилися тими самими – змінився масштаб структури. Для торговця з цього випливають три речі: найближчим часом від нього нічого не вимагають, згодом доведеться перейти на нову інтеграцію й новий договір, а з 2029 року він платитиме за правилами, яких поки що немає на папері.

Що з цього брати Україні

Перш ніж переносити висновки, треба назвати умову, за якої вони справджувалися. iDEAL зайняв вільне місце: у 2005 році в нідерландському інтернеті не було чим заплатити. В Україні такого вільного місця немає, бо картка в інтернеті працює і покупець нею задоволений. Тому цифру 71% переносити не можна, а спосіб, яким її досягнуто, – можна й треба.

Рада з роздрібних платежів у євро, що працює при ЄЦБ, розклала оплату з рахунку на чотири випадки – за тим, хто показує дані платежу, магазин чи покупець, і де це відбувається, у фізичному магазині чи на екрані. Два випадки з чотирьох – це фізичний магазин, і саме їх iDEAL не закрив жодного разу. Закрив він рівно один: магазин показує дані на своїй сторінці оплати.

Бар’єрів у тому самому звіті шістнадцять. Наша історія стосується трьох. Сповіщення магазину про виконання платежу схема розв’язала. Життєздатну бізнес-модель розв’язала для інтернету й не розв’язала для каси. Охоплення й сумісність не розв’язала зовсім – через це її й замінюють.

А того, що визначило долю схеми, у цих документах немає взагалі: ні портфеля схем в одного власника, ні готовності закрити систему, що працює, ні обміну активу на частку. Рамка відповідає на питання, що заважає новій системі з’явитися, і не ставить питання, що з нею станеться через двадцять років. Показово, що самої нідерландської схеми в переліку європейських рішень у тому звіті теж немає.

iDEAL показує, що оплата з рахунку може забрати собі цілий канал без жодного мандату, – якщо в цьому каналі більше нічим платити. Показує він і межі: зростання зупиняється, каса лишається за карткою, безкоштовність для покупця хтось оплачує, а власники, порахувавши витрати, готові віддати навіть найуспішніший національний продукт. Чи змінить Wero з NFC картину на касі, стане видно вже в найближчі квартали. Для України питання не лише в тому, що будувати, а й у тому, де в нас справді вільне місце і хто утримуватиме те, що там з’явиться.

Цикл ЄМА «Десять систем A2A». Частина 2: Бразилія

Pix у Бразилії: як центробанк перебудував платежі та якою ціною

Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:

Євроінтеграція, open banking та нові шахрайські схеми: головні виклики фінринку — інтерв’ю з Олександром Карповим

Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном

Ставки інтерчейнджу та строки: що вимагає ЄС, а що Україна визначає сама