В Оксфордському університеті зберігається незвичайний пристрій, батарея якого безперервно працює з 1840 року. За цей час вона змусила електричний дзвін ударити понад 10 млрд разів, однак точний склад джерела живлення залишається загадкою навіть для сучасних дослідників
Фото: chatgpt.com
Батарея, яка пережила покоління технологій
Пристрій, відомий як Oxford Electric Bell, створила британська компанія Watkins and Hill у 1825 році. Його конструкція базується на так званих сухих стовпах, розроблених на основі робіт італійського фізика та священника Джузеппе Дзамбоні.
На відміну від сучасних батарей, такі елементи не містять рідкого електроліту. Вони складаються з великої кількості надзвичайно тонких шарів різних матеріалів. Конструкція створює високу напругу, але дуже малий струм, завдяки чому запас енергії витрачається вкрай повільно.
У 1840 році священник Роберт Вокер придбав пристрій і встановив його в Оксфорді. Два сухі стовпи живлять систему з двома металевими дзвонами та невеликим маятником між ними. Електростатична сила змушує його переміщатися від одного дзвона до іншого приблизно двічі на секунду. Відтоді експеримент не зупинявся.
Читайте також: Чому людство досі не знайшло позаземне життя — відповідь вчених
Що знаходиться всередині
Принцип роботи сухих батарей XIX століття добре відомий, але точна конструкція саме цього пристрою не задокументована. Дзамбоні використовував олов’яну фольгу та папір, однак інші батареї того періоду могли містити цинк, сірку або срібло. Невідомо також, скільки саме шарів має оксфордська батарея.
Відкрити її дослідники не хочуть, адже це означало б припинити один із найдовших експериментів в історії. Цікаво, що сама Watkins and Hill свого часу очікувала, що джерело живлення пропрацює лише три-чотири роки.
Секрет довговічності частково пояснюється надзвичайно низьким енергоспоживанням. Для руху маятника потрібен струм приблизно в один наноампер — у 1 000 разів менше за мікроампер. Навіть невеликий електронний годинник споживає струм, який вимірюється вже в мікроамперах.
Останніми десятиліттями пристрій дещо сповільнився, але дослідники не можуть спрогнозувати, коли він остаточно зупиниться. Батарея може вичерпатися за кілька років або продовжувати працювати ще десятиліттями. І лише після завершення експерименту науковці потенційно зможуть відкрити її та точно з’ясувати, що дозволило конструкції працювати майже два століття.
Редакція PSM звертає увагу, що історія Oxford Electric Bell цікава не лише як науковий курйоз. Для України дослідження наддовговічних джерел живлення та систем із мінімальним енергоспоживанням можуть бути особливо важливими для розвитку автономних датчиків, інфраструктурних рішень та інших технологій, які мають працювати роками без постійного обслуговування чи заміни батарей.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Люди зможуть добувати кисень із льоду Титану — учені
Потік у ядрі Землі раптово змінив напрямок — учені
Світовий океан нагрівся до рекордної температури у липні
За матеріалами upworthy.com.
Telegram 
Viber 
