Заглянемо в американську історію, щоб дізнатися, що робити зі зростанням цін
Війни завжди призводили до інфляції. А якщо озирнутися назад, глибше в історію, виникають деякі ідеї про те, як її стримати. Давайте розглянемо два кардинально різні шляхи боротьби з інфляцією на прикладах Півночі та Півдня США часів Громадянської війни.
Під час Громадянської війни у США уряди Союзу та Конфедерації витрачали величезні суми. Лідери обох сторін були стурбовані можливістю нестримної інфляції. Але способи вирішення цієї проблеми були абсолютно різними, як і результати.
У Союзі інфляція під час війни становила 80%. Це був серйозний тягар для громадян — тоді, як і зараз, заробітна плата не встигала за цінами. Проте інфляція утримувалась у розумних межах з урахуванням обставин та не дестабілізувала економіку. У Конфедерації справи були набагато гірші. Було підраховано, що до кінця бойових дій у 1865 загальний рівень інфляції на Півдні становив неймовірні 9000%.
Північ
Річні витрати Союзу у 16 разів перевищували довоєнний бюджет. Незважаючи на потребу в коштах, у Конгресі існували великі побоювання щодо підвищення податків через добре відому антипатію американців до оподаткування. Але Салмон П. Чейз, міністр фінансів, страшенно боявся інфляції. Він розумів, що без доходів уряду доведеться вдатися до друкарського верстата. Після відокремлення південних штатів відсоткові ставки за боргом країни різко зросли, та інші держави відмовилися давати кредити.
Таддеус Стівенс, голова податкового комітету під час Громадянської війни в США, пішов далі, ніж передбачав Чейз, створивши новий податковий кодекс. Раніше Союз фінансувався за рахунок тарифів на зовнішню торгівлю, які він кілька разів підвищував. Поряд із цим було створено систему «внутрішніх податків» на все — від особистого доходу до тютюну, спиртних напоїв, забитих свиней та зборів з аукціоністів. Конгрес також створив нове бюро збору податків, попередника Служби внутрішніх доходів США (IRS).
Стівенс уявлення не мав, який дохід принесуть податки і чи люди взагалі платитимуть їх. Але до 1865 року Казначейство отримало $300 млн від митних та внутрішніх зборів — у шість разів більше за довоєнні податкові надходження.
Цей дохід допоміг пом’якшити інфляцію, викликану випуском «зелених» банкнот, які оберталися як гроші для оплати військових потреб. Кредитний рейтинг країни помітно покращав, і Чейз зміг зайняти величезні суми.
Південь
Конфедерація зіткнулася із аналогічними фінансовими проблемами. Крістофер Меммінгер, перший міністр фінансів КША, попередив, що друкування банкнот — «найнебезпечніший з усіх методів збирання грошей». Але Південь був ідеологічно проти оподаткування.
Конфедеративні Штати затвердили дуже скромний податок (піввідсотка на нерухомість), але збір залишили на розсуд штатів, і мало хто його платив. Оскільки постачання бавовни до Європи було обмежено блокадою Союзу, Меммінгер незабаром виявив, що він не має іншого вибору, окрім як друкувати банкноти, щоб покрити витрати на війну, які збільшувалися катастрофічними темпами.
Військовий губернатор Річмонда ввів контроль за цінами, але фермери відмовилися продавати свою продукцію за встановленними цінами, і контроль було знято.
За перші дев’ять місяців 1863 року Конфедерація повідомила про доходи у розмірі $600 млн, з яких лише $5 млн було отримано за рахунок податків. Більшість решти було надруковано. Коли уряд із запізненням визнав потребу в отриманні реальних доходів, він звернувся до так званих натуральних податків, наприклад, вилучення врожаю у фермерів, що виявилося вкрай непопулярним рішенням.
Зрештою Південь у 1864 році запровадив 5-відсотковий податок на землю, рабів та іншу власність, але було вже надто пізно. Уряд надрукував так багато банкнот, що деякі з них було надруковано навіть на шпалерах. Коли війна добігла кінця, люди обмінювали бавовну, бекон та солону свинину на товари та послуги — їхні гроші нічого не коштували.
Звичайно, економіка США дуже змінилася з 1860-х років. Економічний досвід Громадянської війни вийшов далеко за межі того, з чим сьогодні стикаються Сполучені Штати та ЄС. Рішучі дії ще можуть знизити інфляцію, незважаючи на державні витрати, збої у торгівлі та війну. Підвищення податків залишається політично непопулярним, але уроки історії показують, що коли інфляція стає неприйнятно високою, важливу роль мають відіграти фінансові керуючі країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дирижаблі як незамінний елемент водневої економіки майбутнього
