Чому Україні дешевше купити Шостий флот США, аніж перейти на європейський формат залізниць. Розбираємось у питанні
https://logist.today/
Досить часто у наших громадян постає питання — якщо Україна перейде на європейську колію, це вирішить усі проблеми з експортом? Відповідь – ні, це не вирішить усі проблеми, більш того, це саме собою стане проблемою.
В Україні ширина колії (rail gauge) – 1520 мм. Ширина колії в Європі – 1435 мм. Від цього залежить багато, включаючи такі параметри, як розмір рухомого складу і допустима близькість будівель. Перший параметр – це межа, за яку не може виходити жодна частина вагона. Другий — це межа, всередину якої не може заходити жодна конструкція — чи то міст, платформи, сигнали і так далі. Насправді допускається порушення габариту рухомого складу — це називається «негабаритністю» і потребує особливих умов пропуску.
Ці габарити також різні для України та Європи. У нас допускається максимальна ширина 3750 мм, у Європі – 3150 мм. А якщо подивитися на припустиму близькість будівель до залізниці в Європі, то можна побачити, що вагон, який вважається габаритним в Україні, там не проїде.
Тому переведення залізниці на нову колію — це не просто візки поміняти та шляхи перешити (до чого повернемося). Якщо ми хочемо пустити наші вагони до Європи, треба всі такі вагони міняти. У середньому до війни для перевезень використовувалося від 30 до 80 тисяч зерновозів на місяць. Вартість одного зерновоза — $60 тис за новий, $22-24 тис за б/в. А є ще піввагони з рудою та металом, є фітингові платформи (спеціалізовані платформи, призначені для перевезення великотоннажних контейнерів та обладнана спеціалізованими вузлами для їх кріплення – фітинговими упорами) – їх теж доведеться міняти. Вагони без локомотивів не їздять, а локомотиву просто так візки не поміняєш — у них ведучі колеса. Тобто нам ще й півтори тисячі локомотивів доведеться купити.
Зрештою, треба, власне, перешити шляхи. У нас зараз понад 20 тисяч кілометрів колій, при цьому головні шляхи, в основному, на залізобетонних шпалах, у яких для рейок є спеціальні майданчики з подухилкою та відстань між ними для різної колії різна. А ще на коліях є «стрілки». Там також усі розміри інші. Ще є мости, де не шпали, а бруси.
Останні роки справді регулярно виникали проекти швидкісного пасажирського руху євроколіями, наприклад, з Києва через Скнилов і далі аж до Відня. Проекти оцінювалися в мільярди доларів, але певний сенс в них був — нинішня мережа ніяк не підходить для швидкісного руху, навіть траси не підходять, тож краще будувати заново і тоді вже можна й колію змінити.
Але це не стосується повного переходу на іншу колію. Якщо прикинути вартість такого переходу, то стане ясно, що за невелику частку від цієї суми Україна може купити у США Шостий флот і повністю позбавитися будь-якої загрози нашим портам років на 50.
Тим більше, що жодний перехід не вирішить іншої проблеми — більшість покупців нашого експорту не в Європі. Виїжджаючи до Європи, нам все одно доведеться їхати до порту і там перевантажуватися. Щоб перевезти 50 млн тонн тільки зернових, треба від нашого кордону забезпечити локомотиви з бригадами, пункти техогляду вагонів, дорожню ємність та пропускну здатність колій, станцій тощо, а у відповідних портах мати ємність терміналів, причали, докерів, вантажників. Абсолютно однаково, якої ширини у нас колія, якщо потім наші вагони везти нічим і нікуди. Тож давайте краще на флот збирати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цифрова трансформація: 3 ключі до стратегії Digital-First
За матеріалами БлоGнот
Telegram
Viber