Трастові фонди, як правило, асоціюються з багатіями, які використовують його як гарантію, що їхні діти не розтратять свою спадщину. Однак насправді це поняття значно ширше.
Фото: pexels.com
Трастовий фонд – це незалежна юридична особа, яка опікується активами на користь замовників – людей чи організацій. Він зокрема, корисний для зберігання грошей, інвестицій, бізнесу, майна та інших видів активів. Ці активи залишаються в трасті до тих пір, поки не настануть певні умови, після чого вони будуть розподілені між бенефіціарами.
У створенні трастового фонду задіяні три сторони:
- Довіритель – особа, яка заснувала траст і вклала гроші, акції, бізнес чи інші активи.
- Бенефіціар – особа, група осіб чи організація, які мають отримати вигоду від нього. Вони не володіють майном фонду, але мають право отримувати вигоду з нього – якщо це дозволяє траст. Наприклад, онук може отримати розподіл на оплату навчання в коледжі.
- Довірена особа – той, хто несе відповідальність за управління майном, що належить трасту. Довіреною особою може бути фізична особа або організація, наприклад, банк або фірма.
Засновник трасту визначає, як і коли будуть розподілені активи. Зазвичай ці вимоги пов’язані з досягненням певного віку. Наприклад, трастовий фонд може бути наданий бенефіціару, коли йому виповниться 21 рік або він закінчить коледж.
Переваги трастового фонду
- Захист бенефіціарів. Якщо діти неповнолітні або не мають навичок, необхідних для управління спадком, трастовий фонд може гарантувати, що хтось інший подбає про активами від їхнього імені.
- Захист активів. Передача власності до цільового фонду гарантує, що інші сторони не можуть забрати її у бенефіціарів.
- Уникнення заповіту. Заповідання – це процес, за допомогою якого активи розподіляються між бенефіціарами судом. Це дороговартісний процес, який може зайняти багато часу. Активи, передані в траст, зазвичай переходять до бенефіціарів поза межами процесу спадкування.
Однак створення трастових фондів – по кишені не всім. Це їх основний недолік. Тариф залежить від менеджера. Дехто стягує відсоток від вартості активів під управлінням, а дехто – за транзакцію.
Делавер – трастовий рай
Капітолій штату Делавер. Фото: wikipedia.org
Одним з найважливіших рішень для засновників трасту є пошук держави, де буде відбуватися управління ним. Вибір юрисдикції може мати значні наслідки як для надавача, так і для бенефіціарів. Делавер вже давно користується популярністю у цьому питанні. Цей американський штат – в авангарді трастового права з початку ХХ століття. Законодавчий орган штату, губернатор, банківські установи та юридична спільнота працюють разом, щоб постійно оновлювати правове поле.
Делавер має потужну спільноту досвідчених професіоналів, включаючи бухгалтерів, адвокатів та банкірів, які спеціалізуються на трастах. Приміром, усі справи щодо довірчого управління та довірчого тлумачення розглядаються виключно Канцлерським судом штату Делавер, а після апеляції — Верховним судом Делавера. Канцлерський суд є судом справедливості, а не судом закону. Іншими словами, це суд без присяжних, розгляд справ базується на судових рішеннях. Крім того, оскільки Канцлерський суд зосереджується виключно на комерційних справах, професіонали, як правило, вирішують спори більш ефективно та швидко.
Чим сліпий траст приваблює політиків
Декілька років тому словосполучення “сліпий траст” викликало інтерес серед українців. На початку 2016-го тодішній президент Петро Порошенко заявив, що підписав договір про передачу своєї частки в “Рошені” у blind trust, тобто “сліпий траст”. Яка особливість цього трасту?
Фото: gurutest.ru
Сліпий траст – це такий траст, засновник якого надає іншій стороні (довіреній особі) повний контроль. Довірча особа має повну свободу дій щодо активів та інвестицій, йому доручено керувати також будь-яким доходом, отриманим у трасті. Ініціатор трасту не контролює довірчу особу і не отримує від нбого звітів. Сліпі трасти часто створюються в ситуаціях, коли потрібно уникнути конфлікту інтересів між роботою та інвестиціями. Наприклад, якщо власник великого бізнесу стає чиновником.
Сліпий траст може бути відкличним (тобто довіритель може вносити будь-які зміни до трасту) або безвідкличним (після його створення нічого не можна змінити). Наприклад, безвідкличний траст може бути розроблений так, щоб активи більше не були юридичною власністю довірителя, відтак на них не поширювалася б вимога з боку кредиторів або уряду.
Попри все ефективність сліпого трасту в усуненні конфлікту інтересів сумнівна. Адже довіритель, який заснував траст, знає про первісну інвестиційну структуру й не може абстрагуватися від цього, зважуючи майбутні рішення. Крім того, він може вибирати довірених осіб, які будуть діяти певним чином у тих чи тих ситуаціях. Тож використання сліпих трастів – швидше за все ширма, необхідна, щоб створити видимість докладених зусиль для забезпечення неупередженості.
За матеріалами: investopedia.com, findlaw.com, forbes.com
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Акції, облігації чи біткоіни: куди вкласти гроші в 2022 році
Українці нарощують депозити у банках
Як економити на опаленні: корисні лайфхаки
