close-btn
Ми в соцмережах:

«Перестаньте купувати латте і ви зможете купити будинок»: історія найпопулярнішої фінансової поради 21 століття

Розглянемо найпоширенішу фінансову пораду 21 століття — «Не можете дозволити собі будинок? Просто перестаньте купувати латте» — ії витоки та абсолютну марність

Пам’ятаєте пораду, яку доволі часто повторють, що якщо перестати купувати каву щодня, а інвестувати ці гроші, то можна серйозно розбагатіти? Кожен міленіал чув якусь із варіацій цього міфу. Його постять у Твіттерi, розповсюджують у блогах про особисті фінанси та на телебаченнi. Іноді латте замінюють іншим тропом, наприклад, тостами з авокадо.

Ідея про те, що менша кількість латте може вирішити фінансові та житлові проблеми, існує вже понад 23 роки і походить від однієї людини: фінансового консультанта та письменника на ім’я Девід Бах.

«Кожен заробляє достатньо грошей, щоб стати багатим. Що змушує нас жити від зарплати до зарплати, то це те, що ми витрачаємо більше, ніж заробляємо, на речі, які нам не потрібні» — стверджував Бах у книзі 1999 року.

За 23 роки, які минули з того часу, ми стали свідками краху доткомів, Великої рецесії, глобальної пандемії, нестачі житла, 40-річної інфляції, а тепер ще й у війні у самому серці Європи.

Тим не менш, латте, як і раніше, є каменем спотикання в суперечках про особисті фінанси — уособленням будь-якої невеликої радості, від якої можна відмовитися, щоб збільшити свій добробут, і темою, що повторюється в 12 бестселерах Баха.

Розквіт особистих фінансів

Девід Бах виріс у сфері фінансового консультування. Його батько керував своєю практикою планування в The Bach Group у складі Dean Witter (тепер Morgan Stanley). На початку 90-х, коли Баху було за 20, він приєднався до справи батька.

Індустрія процвітала — в 1995 році в Америці було близько 30 тисяч фахівців із фінансового планування. До буму особистих фінансів більшість людей отримувала пенсії у вигляді встановлених виплат, фінансування яких гарантував роботодавець. Таким чином, тягар заощаджень та інвестицій покладався виключно на роботодавця.

Оцінки щодо кількості таких працівників відрізняються, але, згідно з даними Центру пенсійних досліджень Бостонського коледжу, 1975 року приблизно 88% американців отримували пенсії у вигляді встановлених виплат. Американці менше потребували фінансових порад, і у них було менше причин для інвестицій, тому що більшість із них сподівалася на пенсійні виплати.

Але прийшли зміни — федеральним законодавством були введені IRA і 401 (k). Індивідуальні пенсійні рахунки (IRA) та плани 401 (k) і сьогодні є двома найпоширенішими варіантами для пенсійних накопичень. Обидва пропонують податкові пільги та мають гнучкі варіанти внесків. Обидва можуть надавати пенсійні заощадження працівникам та власникам бізнесу.

В епоху бурхливої ​​економіки США середини 80-х, 401(k) виступила як найбільш поширена пенсійна стратегія. За даними Бостонського коледжу, до 2005 року вже лише 33% працівників мали пенсії за встановленими виплатами.

Концепція пенсійного накопичення швидко трансформувалася. Згодом тягар перейшов від роботодавців до працівників, яким доводилося самостійно приймати більше рішень про заощадження та інвестиції. Згодом фахівці з фінансового планування та керуючі грошима стали популярними спеціалістами, як і поради з інвестицій та заощаджень, представлені у книгах та на телебаченні.

Але оскільки, щоб розповісти людям про те, як важливо інвестувати в прибуток і не перевитрачати, достатньо було двох речень, яскраві стратегії стали необхідні для того, щоб зробити фурор у секторі фінансових консультацій.

До чого тут латте

Як і у випадку з 401(k), у 80-х і 90-х роках американський ринок спешиалті кави був на підйомі. Місцеві магазини та великі мережі, такі як Starbucks, були на вершині популярності. До середини 90-х цей ринок оцінювався в 1,5 мільярда доларів.

Спешиалті кава миттєво почала асоціюватися з прийняттям фінансових рішень, але не так, як ми звикли думати. Латте був багатшим смаком і дорожче, ніж чашка меленої кави, тому цей напій став розглядатися як альтернатива надмірностям.

Аналітики висунули гіпотезу, що любителі звичайної кави купували латте тому, що не могли дозволити собі дорогу пару джинсів, наприклад, а спешиалті кава була для них «доступною розкішшю».

Термін «Фактор латте» вперше був використаний Бахом у 1995 році, згідно з торговою маркою, яку він пізніше зареєстрував для цієї фрази. Він стверджує, що вигадав його після того, як на одному зі своїх інвестиційних курсів почув історію 23-річної жінки, яка купувала латте щодня, і при цьому ніколи не мала достатньо грошей для інвестування. Бах виклав цю пораду у своїй книзі 1999 року «Розумні жінки стають багатими», розрахувавши, що ця жінка могла б якось стати мультимільйонером, якби тільки приборкала свою звичку до латте.

Бах оцінив вартість латте (дієтичну колу та інші ласощі) у $5 на день. Таким чином, щомісячні витрати жінки на латте склали $150 на місяць, або близько $2000 на рік.

На його думку, якщо б вона перестала купувати латте щодня і вклала б $5 в акції, то до 65 років заробила б понад $2 млн (передбачувані темпи зростання 11%).

Формула Баха містила сумнівну математику. Річна прибутковість індексу Доу-Джонса, наприклад, становила ~9,7% у період з 1949 по 1999 рік, а не 11%, і навіть за останньої ставки власний «Калькулятор фактора латте» Баха показує, що економія $5 на день протягом 40 років не принесе вигоди, не кажучи вже про $2 млн.

Проте його порада з латте прижилася. «Розумні жінки стають багатими» стала бестселером, а Бах незабаром навіть потрапив у шоу до Опри. У результаті він створив те, що назвав «фактором подвійного латте», пропонуючи людям скоротити витрати на інші речі, які він вважав за дорогі предмети розкоші — мобільні телефони, абонементи в спортзал і кабельне телебачення.

Що насправді призводить до втрати багатства

Справжні корінні причини, через які звичайні люди набувають або втрачають багатство, звичайно, набагато складніші, ніж латте. 2012 року Джеффрі Ланді опублікував дисертацію, в якій поставив під сумнів цю давню риторику про чашку кави. Ланді вивчив моделі на основі досліджень споживчих витрат у США та порівняв їх із втратою добробуту домогосподарств за попередні кілька років.

Його відповідь? Дискреційні витрати вище середнього зазвичай не призводили до серйозних змін у чистому багатстві, але призводили до серйозніших факторів, таких як розлучення, втрата роботи, кредити під високі відсотки, дорогі невідкладні медичні послуги та інше.

«Американці суворі до себе, — сказав Ланді в повідомленні The Hustle, — але, схоже, справа не так у легковажних витратах, як у несподіваних негативних життєвих обставинах».

Ще Ланді виявив, що за попередні три десятиліття американці витрачали стабільну частину свого загального доходу на такі речі, як розваги та відпочинок. Те саме було і з їжею та напоями поза домом:

«Ми можемо багато їсти поза домом і пити більше латте, ніж у 1990-х роках, але частка доходу після сплати податків, яку американці витрачають на їжу та напої поза домом, коливається на рівні ~4-5% щороку з 1980 року. Тим не менш, незважаючи на те, що американці так само консервативні у своїх дискреційних витратах, як і покоління назад, за винятком змін у розпал пандемії, вони не економлять так багато, як у 80-х роках. Люди дуже добре знають, як економити гроші. Їм просто важко це робити».

Інакше кажучи, цю проблему проковтнути трохи складніше, ніж чашку латте.

 
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Хочу отримувати:

ТОП новини, квитки на заходи, безкоштовно!