close-btn
PaySpace Magazine Global toggle EN
Ми в соцмережах:
PaySpace Magazine Global toggle EN

Найзакритіший банк світу: як влаштований банк Ватикану

“Святий” банк неодноразово звинувачували у відмиванні грошей і зв’язках з мафією

Як влаштований банк Ватикану. Фото: thetablet.co.uk

Банк Ватикану також відомий як Інститут релігійних справ (IOR) є приватною фінансовою організацією, розташованою у місті-державі Ватикан. Протягом десятиліть банк опинявся у центрі численних скандалів. Його керівництво роками стикалося зі звинуваченнями у неефективному управлінні, відмиванні грошей, шахрайстві і зв’язках з мафією. Далі у статті PaySpace Magazine розповідаємо, як влаштований найбільш закритий банк світу.

Банк без кредитів і прямих інвестицій

Банк Ватикану зсередини. Фото: swissinfo.ch

Банк Ватикану був заснований у червні 1942 року Папою Пієм XII. На офіційному сайті банку повідомляється, що IOR не є ні частиною Папської курії, ні центральної адміністративної структури Римсько-католицької церкви. Фінустанова управляється консультативною радою, який звітує безпосередньо перед Папою Римським і комітетом кардиналів. Також зазначається, що основна функція банку – “зберігання і управління рухомим і нерухомим майном, довіреним йому різними людьми і призначеним для релігійних або благодійних цілей”.

Банк Ватикану відрізняється від багатьох інших банків. Він не видає кредитів і не робить прямих інвестицій. Банк отримує гроші як депозити, а потім інвестує їх у державні та корпоративні облігації, а також в інших учасників міжбанківського ринку.

“Банк Ватикану не несе відповідальності ні за грошово-кредитну політику Ватикану, ні за контроль грошової маси і підтримання стабільності валюти. Проте, банк є процвітаючим і прибутковим інститутом, а всі його доходи використовуються на релігійні і благодійні цілі”, – з опису сайту.

За офіційними даними на 2018 рік, банк направив до бюджету Ватикану 55 млн євро. На сайті ця інформація супроводжується коментарем про те, що IOR є “найважливішим економічним стрижнем італійського міста-держави”.

Після невдалого 2018 року у 2019-му банк повідомив про дворазове збільшення прибутку з 17,5 млн до 38 млн євро. Згідно з фінансовим звітом IOR, на кінець року чистий капітал банку становив 630,3 млн євро, а обсяг клієнтських активів зріс до 5,1 млрд євро.

Найгучніші скандали банку Ватикану: відмивання грошей і зв’язки з італійською мафією

У фільмі “Хрещений батько 3” мафіозі Майкл Корлеоне зустрічається з головою Банку Ватикану. Фото: youtube.com

Банк Ватикану відкрито визнає, що неодноразово стикався з критикою щодо інвестицій, кадрових призначень і використання коштів, що призвело до кількох скандалів із подальшим звільненням його топ-менеджерів.

Крім звинувачень у незаконних фінансових операціях і сумнівних інвестиціях, банк також пов’язували з італійською мафією. У центр одного з найгучніших скандалів потрапив американець Пол Марцинкус, який очолював банк з 1971 по 1989 роки.

У 1982 році Марцинкус був скомпрометований банкрутством італійського Banco Ambrosiano, який залишив після себе борги на $1,5 млрд. Тоді IOR володів приблизно 1,5% акцій італійського банку – на той момент найбільшої приватної інвестиційної компанії країни, що мала тісні зв’язки зі Святим Престолом. За повідомленнями The Irish Times, частину грошей Banco Ambrosiano були надані в кредит 10 офшорним компаніям, контрольованим IOR і безпосередньо Марцинкусом.

Голова Banco Ambrosiano Роберто Кальві був у дружніх стосунках із Марцинкусом. Останній, завдяки своєму фінансовому становищу, перебував на вершині римської еліти. За даними журналу Esquire, Марцинкус приймав вклади від мафіозних сімей, а найщедріші бандити навіть отримували від єпископа спеціальні листи-рекомендації.

Пол Марцинкус очолював Банк Ватикану майже 20 років. Фото: durangoherald.com

Кальві, якого визнали винним у фінансових махінаціях, зник під час розгляду апеляції. У червні 1982 року його знайшли повішеним під мостом у Лондоні. Спочатку його смерть вважали самогубством, проте після повідомлень про його зв’язки з мафією, справу перекваліфікували на вбивство. У жовтні 2005 року п’ять осіб постали перед судом у Римі по звинуваченню в його смерті.

Під час розслідування махінацій Banco Ambrosiano Марцинкус переховувався від громадськості у Ватикані, відмовляючись відповідати на питання про роль церкви у створенні фіктивних компаній. Пізніше були виявлені листи, які явно свідчили про те, що він гарантував захист капіталовкладень кредиторів. Він публічно прокоментував ситуацію лише після свого виходу на пенсію: «Італійцям слід розібратися у власній банківській системі. Дуже легко повісити провину на когось іншого. Я ніколи не робив нічого поганого».

Інший гучний скандал стався у травні 2012 року, коли з поста голови банку Ватикану був звільнений Етторе Готті Тедескі. Фінансиста звинуватили у зловживанні службовими повноваженнями і відмиванні 23 млн євро. Після декількох років судових розглядів з Тедескі були зняті звинувачення у шахрайстві.

Лише через рік після арешту Тедескі у кінці червня 2013 року італійська поліція заарештувала священика Нунція Скарано. Церковника прозвали “Монсеньйор Чинквеченто” (від італ. Cinquecento – п’ятсот) через його звичку розплачуватися новенькими купюрами номіналом 500 євро. Разом із колишнім агентом секретної служби і фінансовим брокером його звинуватили у шахрайстві і корупції. Усі троє підозрювалися у спробі переправити 20 млн євро на приватному літаку з Швейцарії до Італії.

Прокуратура стверджувала, що Скарано, який раніше обіймав посаду голови бухгалтерського відділу в казначействі Ватикану, використовував IOR для переказу грошей бізнесменам з Неаполя – регіону, який вважається в Італії притулком організованої злочинності. Через три роки суд у Римі виправдав Скарано у справі про незаконне ввезення грошей, однак визнав винним у наклепі на інших фігурантів справи і засудив до двох років тюремного ув’язнення умовно.

Вид на Собор Святого Петра у Ватикані. Фото: pixabay.com

У тому ж 2013 році видання Financial Times опублікувало результати 11-місячного розслідування, яке розкрило масштаби посадових зловживань з активами банку на 5 млрд євро. Після фінансової кризи 2008 року регулятори посилили перевірки фінансових установ, у результаті чого в їхнє поле зору потрапили Deutsche Bank, JPMorgan і UniCredit через їхні зв’язки з Ватиканом.

Всього за даними Financial Times, близько трьох десятків банків, зокрема одні з найбільших фінустанов світу, протягом багатьох років були банками-кореспондентами Ватикану. Як і у випадку з іншими інституційними клієнтами, банки надавали церковній державі доступ до зарубіжних фінансових ринків. Видання FT, посилаючись на представника Ватикану, заявило, що такі банки-кореспонденти переводили до 2 млрд євро на рік з IOR на інші рахунки по всьому світу.

Численні фінансові скандали у результаті спонукали новообраного у 2013 році Папу Франциска провести реформи, спрямовані на поліпшення фінансової звітності та прозорості інституту.

Незабаром призначений президентом IOR, німецький юрист Ернст фон Фрейберг, протягом 17 місяців проводив масштабні реформи всередині банку. Він піддав ретельній перевірці клієнтську базу інституту, внаслідок чого було закрило 3,4 тис рахунків. Теперішнім головою фінустанови є французький фінансист Жан-Батіст де Франссу.

Проте зміна керівництва не врятували банк від нових скандалів. У січні 2021 року суд Ватикану засудив 81-річного Анджело Кало до восьми років і 11 місяців тюремного ув’язнення за відмивання і розкрадання коштів. Кало, який з 1999 по 2009 роки обіймав посаду президента IOR, разом із двома юристами попався на схемі продажу італійської нерухомості, яка належала банку. Високопоставлені ділки прокручували аферу протягом декількох років – з 2001 по 2008 роки. І справді, як заявляв Пол Марцинкус, “You can not run the Church on Hail Marys” – неможливо керувати церквою одними молитвами.

ТАКОЖ ЦІКАВО: ТОП-10 найстаріших банків світу (фотогалерея)

Хочу отримувати:

ТОП новини, квитки на заходи, безкоштовно!

Матеріали по темі