Усі гроші світу постійно переходять від одних людей та груп до інших – рух коштів триває безперервно
Гроші розподілені у світі нерівномірно. Фото: https://www.taringa.net/
Гроші щодня перетікають з одного гаманця в інший, і це явище неможливо припинити доти, доки існує економіка як результат життя людей у соціумі. Проте великі капітали менше схильні до такого руху, ніж малі. Часто мільярди доларів, зароблені магнатами у ХІХ сторіччі, не покидають сімейного рахунку його нащадків. Приміром, онуки та правнуки Джона Рокфеллера, Генрі Форда та Ендрю Карнегі примножують їхні багатства, і, незважаючи на розкішне життя, їхні капітали не тануть у водоспаді постійних витрат, а зберігаються і передаються у спадок. Це – приклад надвеликих капіталів, зароблених понад сторіччя тому. І «тектонічні зсуви» у світі таких великих грошей не надто часте явище. У сучасному ж світі колосальні капітали заробляються легше і швидше, ніж у ХІХ та ХХ сторіччях, проте так само швидко можуть бути втрачені.
Існує неписаний закон великих грошей, згідно з яким 10% найбагатших людей планети володіють 70% активів світу. Щось схоже ми маємо у законі Парето, відомому як «правило 20 на 80» – коли 20% зусиль дають 80% результату або коли 20% колективу виконують 80% всієї роботи.
Ще Карл Маркс вважав, що динаміка накопичення приватного капіталу призводить до концентрації багатства у руках дедалі меншої кількості людей. Насправді гроші, зосереджені у руках невеликої (порівняно з населенням планети) групи людей, дають їй багато привілеїв, і це не лише висока купівельна спроможність та високий комфорт життя. Це популярність та влада, і як наслідок – можливість впливати на суспільні, політичні, економічні процеси у світі. Інакше кажучи, така неймовірна нерівність багатства не може не відчуватися в економіці – так, нерівність доходів у світі так чи інакше вливає на розвиток країн.
На тлі новин про те, що Бернар Арно, резидент групи компаній Louis Vuitton Moët Hennessy, став найбагатшою людиною світу зі статками 184,7 мільярда доларів, ми вирішили детально розповісти про причини та наслідки нерівності доходів. За основу взято міркування та аргументи французького економіста, професора Вищої школи соціальних наук і Паризької школи економіки, Томи Пікетті, вміщені у його книзі «Коротка історія рівності», що побачила світ цього року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які великі гроші змінюють людей — найцікавіші експерименти
Звідки росте коріння «рівності»
Тома Пікетті стверджує, що прагнення до рівності стало результатом соціальних конфліктів та революцій проти несправедливості. Ці зусилля перелаштували політичні процеси та знизили градус гніту нижчих класів суспільства. Так, панівні класи, котрі хотіли укріпити соціальну нерівність для власної вигоди, були повалені. Внаслідок бунтів та війн стався «великий переділ багатства», з’явилися соціальні інститути та новий світовий порядок, де утверджувалися права на рівність та свободу у політичному, економічному, суспільному житті, виборче право, рівність перед законом, парламентська демократія, право на освіту, медичну допомогу, свободу слова.
Тома Пікетті. Фото: https://thebell.io/
Варто розуміти, що усі гроші світу накопичилися у чиїхось руках в результаті розподілу та організації праці, грамотного (або ні) використання природних ресурсів і часу, від отримання та застосування знань, досвіду та досягнень технічного прогресу, завдяки масштабності мислення та вміння передбачати тенденції епохи та потреби людей. Серед іншого, Пікетті зазначає, що у рівності доходів найважливішу роль відіграє рівність можливостей: доступ до знань, освіти, медицини.
Сьогодні 40% європейців, що належать до середнього класу, володіють великою часткою загальносвітового багатства, тоді як півтора сторіччя тому їм належало всього 10%. Йдеться не про окремі капітали окремих людей, а про загальнонаціональний дохід. Це – великий прогрес, що став можливим внаслідок низки історичних подій. При цьому є дещо, що не зрушилося з місця з плином часу, зміною історичних епох, лідерів та геополітичної ситуації у світі – 10% багатіїв утримують 60–80% активів у всіх регіонах світу, а решта 50% населення світу досі володіють лише 5% світових грошей.
Тома Пікетті пояснює, що у середині минулого сторіччя економічна продуктивність США була набагато вищою, ніж у Європі, адже європейці були менш освічені, ніж американці. До 1950-х років 90% американських дітей ходили до школи, а у Франції та Німеччині – всього 20–30%. Справа у тому, що до Першої світової війни загальні податкові надходження у Європі становили менше 10% ВВП і витрачалися на армію та утримання колоній, тоді як витрати на освіту були мінімальними – близько 0,5% ВВП. Проте у другій половині ХХ сторіччя якість освіти у Європі виросла у 10 разів, і миттєво змінилася географія продуктивності на користь європейських країн. Крім того, у 1910–1980 роках відбулося зростання прогресивного оподаткування – середній клас платив більші податки, розуміючи, що найбагатші також віддають державі більше.
Фото: https://azh.kz/
Щось схоже відбувалося і у Штатах – у 1910–1980 роках ставки податків на прибуток колосально піднялися: найзаможніші платили 90% з доходів, що перевищували $1 млн на місяць. Цей період став періодом становлення і розквіту американського капіталізму та небувалого розвитку економіки. Пікетті стверджує, що дуже високе прогресивне оподаткування (80–90% верхньої ставки податку на прибуток) має надзвичайно позитивний вплив на економіку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Норвезький приклад для післявоєнної відбудови України: Як перетворити експорт сировини на багатство для народу
Нерівність доходів у світі: причини та статистика
Ще трохи цифр: у країнах Північної Європи 25–30% загального доходу мають 10% найбагатших громадян. Разом з тим у Південній Африці цей показник складає 70%, у Бразилії, Мексиці та Чилі – 65%. Статистика кардинально змінюється з плином часу.
Фото: https://olguinlaconte.com/en/
Нині фінансова картина щодо доходів у світі виглядає так:
- Нерівність у країнах Західної Європи, Північної Америки, а також у Японії менша, ніж у країнах Латинської Америки, Африки (на півдні від Сахари та Індії).
- За часткою загального доходу, що надходить до найбідніших 50% населення, найрівнішими є країни Північної Європи – їм належить 25% всього доходу. У Південній Африці цей показник становить 5%, у Латинській Америці – 5–10%. Варто зазначити, що коли до найбідніших 50% надходить 25% від загального доходу, це означає, що дохід бідних – це половина всього доходу населення. Якщо частка доходу становить 5%, значить середній дохід бідних становить десяту частину від середнього доходу.
- Найбагатші 10% французів сьогодні володіють 50–60% національного доходу, тоді як у ХХ сторіччі вони мали 80–90%.
- Протягом останніх десятиріч частка середнього класу у загальному багатстві трохи зменшилася.
- Приблизно половину населення розвинутих країн можна віднести до середнього класу – вони бідніше, ніж 10% найбагатших людей, та багатші, ніж 50% найбідніших людей.
- У Європі та США частка найбідніших людей становить 4–5%.
- Частка доходу, якою володіють 10% найбільш забезпечених людей світу, скорочується: у Європі вона становить 50–60%.
- На частку найменш забезпечених 50% населення у Європі припадає 4% загального багатства, а у США – 2%.
- Станом на 2020 рік США за концентрацією багатства знаходяться між Європою 1913 року та Європою 2020 року. Цікаво, що ще 40 років тому Штати були ближчими до Європи, ніж зараз.
- Середній місячний дохід зріс з 80 євро на людину у 1700 році до 1000 євро у 2020 році. Свідченням прогресу у багатінні людей є збільшення тривалості життя (з 26 років у 1820 році до 72 років у 2020 році); підвищення рівня грамотності і освіти (на початку XIX сторіччя 10% людей у світі вміли читати і писати, а зараз – понад 85%).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рецесія, інфляція та старіння населення: Що впливатиме на інвестиційний ринок у 2023 році
Чи можна знизити нерівність багатства у світі?
Тома Пікетті підкреслює, що нерівність є не економічною чи технологічною, а лише ідеологічною і політичною. Тому, на думку економіста, це є результатом вибору, який можна час від часу змінювати.
«Ринок та конкуренція, прибуток та заробітна плата, капітал та борг, кваліфіковані та некваліфіковані робітники, громадяни та іноземці, податкові притулки та конкурентоспроможність як такі не існують. Це соціальні та історичні конструкції, які повністю залежать від правової, фіскальної, освітньої та політичної системи, яку ми обираємо», – зазначає науковець.
Разом з тим Пікетті стверджує, що, незважаючи на існування соціальних держав, цього недостатньо для реальної рівності усіх і кожного. Потрібно збалансований розподіл влади всередині компаній, а також трансформація системи оподаткування та спадкування.
У контексті цього економіст пропонує виплачувати мінімальний спадок, такий собі «загальний капітал» – усім громадянам після досягнення 25-річного віку у розмірі 60% середнього багатства (приміром, 120 тисяч євро у Франції або $180 тисяч у США). Пікетті припускає, що такі виплати можуть бути «витягнуті» з податків на майно та спадок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке офшор і чому туди ховають багатство
Як далі прогресуватиме рівність у світі?
Тома Пікетті зазначає, що багатство завжди було і зараз залишається показником того, якою «переговорною» силою володіє особа у соціумі. Так, якщо у людини немає капіталу, але є борги та потреба забезпечувати родину, вона швидше погодиться на роботу за невеликі гроші та у некомфортних умовах. Натомість, якщо капітал є, нехай невеликий, людина отримує час, щоб знайти кращу роботу, тобто провести «переговори» з ринком праці.
Тож, на думку французького економіста, найкраще суспільство – те, у якому кожен громадянин має трохи грошей, бо завдяки цьому з’являється більше ініціативи, конкурентності та динаміки. Крім того, Пікетті вважає, що зараз гіперкапіталізм зайшов надто далеко, тому потрібно поглибити та розширити інститути, які призвели до розвитку рівності: держави загального добробуту та прогресивного оподаткування. Разом з тим, науковець переконаний, що постійна і тривала тенденція прагнення людства до рівності має обмеження, і надалі нерівність все ж зберігатиметься у контексті приватної власності, добробуту, статі та походження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як Китай та Індія взяли під контроль 60% світового ринку золотих прикрас
Telegram
Viber