Низка країн світу свого часу стикалася з необхідністю відновлюватися після війни
Попереду в України – економічне зростання. Фото: https://lexinform.com.ua/
Якою б затяжною, кривавою та руйнівною не була війна, рано чи пізно вона закінчиться. Тимчасово окуповані міста і села побачать українські прапори, переселенці повернуться додому, а економіка України почне відновлюватися і розвиватися. Це доволі важке завдання, адже щоб вийти на довоєнний економічний рівень Україні доведеться докласти максимум зусиль і навіть більше. А задля того, аби мати кращі показники, ніж до війни, ці зусилля треба буде потроїти. Однак немає нічого нездійсненного – усі уроки, у тому числі й економічні, людство свого часу уже проходило. І якщо ті, що стосувалися воєн, так і не були засвоєні, то сценарій економічного відновлення розроблений багатьма країнами ще у ХХ сторіччі. Україна зможе використати щось із набутого світом багажу знань та досвіду та додати до цього деякі національні особливості, щоб стати економічно розвиненою країною і забезпечити громадянам та бізнесу квітучі перспективи.
Далі розповімо про шляхи відновлення, якими пішли чотири великі країни світу після виснажливої Другої світової війни, і чий досвід зможе запозичити Україна.
Що знадобиться Україні для економічного зростання після перемоги
Світова історія демонструє нам, сучасникам великої війни у центрі Європи, що після будь-якого руйнування можна не просто відновитися, а стрибнути високо вгору в економічному сенсі. Насправді відродження після війни – це не лише відбудова зруйнованої інфраструктури та будинків (хоча не без цього), а й неочевидні на перший погляд кроки та рішення.
Людство уже давно сформулювало перелік інструментів, алгоритмів та рішень, котрі точно допоможуть тій чи іншій державі прийти до тями після війни. Йдеться передусім про лібералізацію економіки, створення великої кількості робочих місць, розвиток малого і середнього підприємництва, збільшення експорту продукції за кордон, залучення великих обсягів фінансів від світових фінансових та політичних організацій. Усе це має бути впроваджено паралельно, щоб принести країні довготривалу користь.
Звісно, для відновлення та встановлення історичної справедливості Україні знадобляться російські репарації, але не тільки вони. Також потрібні будуть закордонні грошові вливання – від США, Євросоюзу, окремих європейських країн, можливо в рамках так званого «плану Маршалла». Проте і це ще не все. Україна сама повинна буде розробити програму швидкої і якісної реконструкції.
Руйнування Маріуполя. Фото: https://novynarnia.com/
Варто сказати, що Україна перебуває у непоганому становищі навіть зараз, у розпал війни. Йдеться про наявність корисних копалин, статус «годувальниці країн третього світу», розвинене розгалуження виробничих потужностей, вивірена та налагоджена логістика, доволі стабільна банківська система, постійне спрощення бюрократичних процедур завдяки впровадженню «держави у смартфоні», регулярні щедрі грошові надходження із Заходу, гарантії підтримки від найсильніших країн світу і нарешті бажання і прагнення народу впроваджувати якісні змін і робити добро для самих себе. Усе це наводить на думку, що Україні буде простіше розвиватися після війни, ніж, скажімо, Афганістану, Сирії чи Іраку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американці озвучили суму репарацій, яку країна-окупант має виплатити Україні
Європа після Другої світової війни: відбудова і економічне диво
Протягом 1948-1953 років європейські держави, що мали невелику площу і величезні руйнування, змогли відновити свої міста і підняти економіку до рівня, що зараз забезпечує їм звання передових країн світу.
Європа дуже постраждала від навали фашистської Німеччини – і будинки, і промислові потужності, і міська інфраструктура подекуди були знищені вщент. А через пошкодження ланцюжків виробництва-експорту-імпорту та голод економічні відносини між країнами-сусідами були практично стерті.
Проте на арену вийшли могутні США, котрі станом на 1944 рік уже були промисловим монополістом, власником левової частки золотих запасів світу та економічним гігантом, чия національна валюта замінила за впливовістю та купівельної здатністю британський фунт. Тож Штати запропонували Європі рятівний «План Маршалла», офіційно названий «Програмою відновлення Європи», впровадження якого почалося у 1948 році. Протягом чотирьох років Америка надала Європі понад 17 млрд доларів у вигляді дешевих кредитів та безкоштовної фінансової допомоги здебільшого для підняття промисловості та інфраструктури.
Цікава річ – Штати оголосили, що їхні гроші передбачаються для вісімнадцяти країн Європи (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Західна Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Вільна територія Трієст, Туреччина, Франція, Швеція та Швейцарія), проте найбільше отримали Велика Британія, Франція, Італія та Західна Німеччина.
Берлін у 1945 році. Фото: https://www.historycentral.com/
Вашингтон висунув європейцям ключову умову – кошти давали не готівкою або золотом на абстрактні потреби, а на цільові закупівлі транспортних засобів, обладнання, промислових і сільськогосподарських потужностей та продовольства, які здійснювалися у свою чергу якраз у США. Європа витратила понад $10 млрд на продукцію американського виробництва.
Американці привозили до Європи товари, які продавалися місцевим європейським підприємцям та бізнесменам, котрі платили їхню доларову ціну у місцевій валюті. Далі гроші направлялися на потреби країни – їх можна було використовувати для відбудови інфраструктури та виплату військових боргів.
План Маршала швидко і успішно підняв економіку Європи (вона зросла на 30% порівняно з довоєнними показниками), посприяв її об’єднанню та надав Штатам важелі впливу на єврокраїни, посіявши насіння, з яких потім виріс Європейський союз.
Відродження Західної Німеччини
Безробіття, зменшення кількості населення, економічний колапс, голод, розруха, колосальна інфляція, смерть бізнесу, відсутність оптимізму та перспектив перетворили післявоєнну Західну Німеччину на згарище.
Парк у Берліні у 1945 році. Фото: https://www.smartage.pl/
Штати взялися до справи. Протягом 1948-1960 років у Західній Німеччині не діяли контроль за роздрібними цінами, обмеження для бізнесу, проводилася приватизація та зростала конкуренція на ринку – завдяки цьому економіка трохи пожвавилася. До речі, підприємства отримували від держави гроші лише для виплати першої зарплатні робітникам, наступні виплати мали з’являтися внаслідок грамотного ведення бізнесу та зростання власної виручки.
Крім того, у 1948 році було проведено грошову реформу – рейхсмарку замінили німецькою маркою за курсом 100:6,5 – так грошова маса у країні зменшилася, і інфляція трохи вгамувалася. Штати направляли до Німеччини свої товари, здійснювали прямі інвестиції. Німці у свою чергу випускали державні облігації, кошти від продажу яких направлялися на фінансування підприємств. Доволі швидко знизилися податки на доходи за цінними паперами, а будівельна галузь отримала друге дихання завдяки програмі будівництва житла за підтримки держави.
Зрештою у 1962 році промисловість Західної Німеччини показала зростання втричі порівняно з довоєнним рівнем. Це було початком економічного розквіту Німеччини, яка сьогодні є двигуном Євросоюзу та країною, що має одну з найстабільніших економік світу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нацбанк опублікував альтернативний економічний прогноз на випадок продовження війни до 2024 року
Розвиток та могутність Італії
Італія програла війну з колосальнимим втратами та руйнуваннями. Проте і тут США допомогли. Італійці отримали від Штатів $1,5 млрд на закупівлю іноземного обладнання в рамках «плану Маршалла». Гроші розділили між монополістами: «Фіатом», «Едісоном», «Монтекатіні», «Фальком», «Сме» і «Саде». Компанії-момнополісти першими отримували дефіцитну сировину та вигідні кредити. Вони розвивалися семимильними кроками, що призвело до зростання промислового виробництва.
Італійські партизани у Мілані, квітень 1945 року. Фото: https://warspot.ru/
Крім того, в рамках аграрної реформи 1950-1955 років держава викуповувала землю площею понад 100 га і перепродавала її громадянам у розстрочку, щоб стимулювати аграрне виробництво і створювати попит на агротехніку. Вже на початку 50-х років ХХ сторіччя Італія повністю відновилася, а ще за десять років її промисловість виросла втричі.
Економічний стрибок Японії
Одразу після Другої світової війни Японія була повністю зруйнована. Лише чверть промислових об’єктів могла хоч трохи працювати, а всі захоплені території, які раніше давали сировину та паливо, були втрачені.
Токіо у березні 1945 року. Фото: https://ru.wikipedia.org/
Проте у 1948-1962 роках не без допомоги США японці так згуртувалися і напружили усі свої сили, що змогли показати блискучі результати. США, котрі контролювали Японію протягом с 1945 по 1952 рік, виділили країні понад $3 млрд і провели демілітаризацію та лібералізацію суспільства. Крім того, Штати допомогли провести податкову реформу, змусили японське керівництво знизити податки для підприємців і підвищити їх для населення, дозволити продавати землю та припинити виплачувати компенсацію воєнним заводам. Разом з тим під час Корейської війни у 1950-1953 роках США робили великі воєнні замовлення саме у Японії, що дало поштовх для розвитку її промисловості.
Після завершення епохи американських дотацій японці вирішили зробити ставку на електроніку та автомобілебудування і почали купувати відповідні патенти по всьому світу. Далі профільні компанії отримували від держави субсидії, пільги, дешеві кредити та право на імпорт готової продукції на великі ринки. Тож у 1956 році ВВП на душу населення Японії перевищив довоєнний рівень.
Невдача і великі успіхи Південної Кореї
Війна принесла Кореї розкол на дві кардинально протилежні за устроєм країни. У Південній Кореї ВВП на душу населення тоді становив лише $80 доларів. Країна не отримала майже нічого «у спадок» – вся промисловість залишилася у Північній Кореї. У 1945-1976 роках Сеул отримував допомогу від США на суму $12,6 млрд.
У перші повоєнні роки нагальна необхідність у вигляді відбудови країни була реалізована, і наступні майже десять років американські гроші невпинно розкрадалися. Разом з тим влада намагалася впровадити імпортозаміщення, але це вилилося у фіаско – без природних ресурсів та суспільної дисципліни економіка країни не зростала, а користувалася лише американськими дотаціями. Проте Штати швидко зорієнтувалися і у 1957 році скоротили допомогу корейцям, змусивши їх змінити економічний курс. Зрештою у 1961 році Південна Корея отримала експортоорієнтовану економічну політику.
Тим часом під час В’єтнамської війни США були великим замовником воєнної продукції у Південної Кореї (як і у випадку з Японією). В результаті такої співпраці корейці отримали $185 млн. Усе це стало причиною економічного підйому країни.
Південна Корея у наші дні. Фото: https://voxukraine.org/
Зрештою у 1970-ті роки економіка Південної Кореї стала виробляти технологічну продукцію і розвивати важку і хімічну гілки промисловості. З того часу з року в рік країна показувала стабільне зростання економіки в середньому на 5-9%. А у 1963-1969 роках щорічний приріст ВВП складав уже 35%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як зміниться зарплата протягом найближчих півроку: дані рекрутингового сайту
У Мінфіні розповіли, скільки держава витратила за 10 місяців на соціальні виплати українцям
Нобелівську премію з економіки вручили за дослідження банківських криз
