“Народні” IPO: як збільшити шанси на успіх

Ми розібралися, що необхідно для проведення ефективної кампанії

Фото: pixabay.com

В Україні хочуть організувати “народні” IPO. Про це голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Руслан Магомедов розповів в одному з інтерв’ю. Зокрема, у відомстві планують запропонувати громадянам через біржу купити акції підприємств, які є власністю держави на 100%. Очікується, що поріг інвестицій становитиме від 1000 грн, таким чином долучитися зможе велике коло українців.

Абревіатура IPO (від англ. Initial Public Offering – первинне публічне розміщення акцій) для розвинених країн не нова. До нею вдаються компанії, які хочуть залучити інвестиції для масштабування та розвитку бізнесу. “Народність” означає, що акції продаватимуться переважно фізичним особам – громадянам країни. В Україні фондовий ринок вважається мертвим, а емісія акція сприймається як щось неймовірне. Саме такою і була реакція на повідомлення про те, що футбольний клуб “Верес” (Рівне) планує провести таке IPO. Усім охочим запропонували через купівлю акцій стати співвласником ФК. І таких виявилося немало – у перший день торгів заявок на купівлю паперів надійшло на суму 35,7 млн грн.

В ідеалі розміщення акцій державних підприємств дозволить уряду спрямувати заощадження громадян на розвиток економіки. Крім того, це допоможе перезапустики фондовий ринок і дасть шанс на пожвавлення добровільного пенсійного страхування. Українці ж зможуть заробити на дивідендах та зростанні вартості своїх акцій. У той же час слід не забувати, що як і будь-яка інвестиція, IPO пов’язане з ризиками. Тож варто бути готовим і до зниження ціни.

Фото: pixabay.com

Наприклад, Lyft, конкурент Uber, вийшла на біржу в березні 2019 року. Тоді її акції торгувалися по $78,29, а вже за рік досягли мінімуму у близько $21. Акція Peloton з виходом на біржу у вересні 2019 року коштувала $25,24, а у березні 2020-го сягнула $19,72. У лютому 2021-го вартість цінних паперів фірми з виробництва тренажерів зросла до $154,67. Як гадаєте, всім інвесторам вистачило терпіння дочекалися Covid-19, який і викликав ажіотаж на домашні тренажери?

“Народні” IPO: досвід хороший і поганий

У 2011 році у Казахстані стартувала програма, яка передбачала можливість громадянами купувати акції державних монополістів. В одному з інтерв’ю Андрій Цалюк, заcтупник голови правління Казахстанської фондової біржі (KASE) зазначив, що під час програми народного IPO ставку робили на компанії, прибутковість яких залежала від тарифів, регульованих державою. Це дало можливість мінімізувати ризики для населення. За його словами, громадяни тоді проявили інтерес до IPO. Так, купити акції КазТрансОйле зголосилося понад 35,5 тис. осіб, KEGOC – більш як 42,7 тис.

Програма мала тривати до 2022. Однак її заморозили після 2014-го, зокрема, через невизначеність щодо переліку компаній-учасників, а також змін фінансового поля в країні після девальвації в серпні 2015-го. Адже виявилося, що деякі “претенденти” перевантажені валютними боргами. За цей період на біржу вийшли лише згадані “КазТрансОйл” (національний оператор нафтопроводу) та KEGOC (оператор єдиної електроенергетичної системи).

Фото: pixabay.com

IPO «КазТрансОйла» та KEGOC проводились по цінах відповідно 725 тенге та 505 тенге за штуку. За словами аналітиків, ціна доволі приваблива, до того ці компанії продовжують платити дивіденди і станом на лютий торгувалися по 1002,50 тенге та 1684,90 тенге за штуку.

А досвід народного IPO у РФ був відверто невдалим. 17 травня 2007 року держбанк ВТБ вийшов на Лондонську біржу, запропонувавши 13,6 коп. за одну депозитарну розписку. 28 травня акції були допущені на Московську біржу. У результаті вдалося залучити $8 млрд, а капіталізація сягала $35,5 млрд. Однак акції ВТБ почали падати вже після перших двох місяців торгів і з тих пір жодного разу і не поверталися до ціни розміщення. У 2009-му вони впали до 2 коп., а у 2012 -му відбувся викуп цінних паперів за ціною первісного розміщення. Причина проста. Не дивлячись на те, що за десятиліття банк істотно наростив доходи й активи, йому не завжди вдавалося заробляти прибуток.

Перше в історії Білорусі IPO теж зазнало невдачі. У 2011 році громадянам запропонували 15% статутного фонду Борисівського заводу медпрепаратів. Зі 125 тис. акцій було продано всього 223. Причина невдачі, на думку дослідників, – у стислих термінах проведення кампанії та у прихованому небажанні держави прощатися з активом.

Підсумовуючи, запорукою успіху “народного” IPO можна вважати:

• простоту процедури;
•  широку інформаційну кампанію;
• можливість зворотного викупу;
• правильний вибір претендентів на IPO;
• податкові пільги;
• відсутність інституціональних ризиків (захист прав власності тощо).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Старі схеми в нових обгортках: як не стати учасником фінансової піраміди