close-btn
Ми в соцмережах:

Наша мета – продовжувати інвестувати в український FinTech – Никита Ізмайлов, CEO фонду N1

З якими викликами стикаються українські інвестори та стартапи – читайте в інтерв’ю

Никита Измайлов N1

Никита Ізмайлов, фаундер та CEO профільного фінтех фонду N1

На початку лютого, ще до війни, редакція PaySpace Magazine поспілкувалася з Никитою Ізмайловим, фаундером та CEO профільного фінтех-фонду N1. З того часу багато що змінилося, тому ми поставили Никиті додаткові питання про управління фондом та проектами у воєнний час, про нові інвестиційні чеки та про те, як на його думку розвиватиметься ситуація в українському фінтеху. Більше – в інтерв’ю.

Довідка: N1 – профільний фінтех-фонд, заснований Никитою Ізмайловим.

У портфель фонду входить мобільний банк sportbank, інноваційна платіжна система Asquad, стартап із технологією Tap to Phone TRANSENIX та інші фінтех-проекти.

Розкажіть, чим займається N1, чим він відрізняється від інших інвестиційних фондів? Яким є ваш фокус?

N1 від інших інвестиційних фондів насамперед відрізняється тим, що ми є профільним фінтех-фондом. Ми інвестуємо в основному у фінтех-проекти або в проекти, які так чи інакше пов’язані з фінансами. З фінансами – більше з технологічної точки зору.

Я також є акціонером в інших фондах, де немає такої чіткої спеціалізації. Тут принцип взаємодії зрозумілий: якщо проект чи стартап проходить за критеріями – ти береш та купуєш частину.

Однак якщо ти є профільним фондом, тим більше з претензією на те, щоб керувати активами, ти маєш добре розбиратися в цьому. Тоді має бути команда, яка складається з цілого ряду класних фахівців із глибокою експертизою. Звісно, ​​така команда збирається не за один день. N1 – це чітко сфокусований фонд.

Ми оперуємо на даний момент своїми грошима, ми не розмиваємось навіть у своєму фокусі на те, щоб “пилососити ринок” на предмет ліквідності та залучати якихось зовнішніх інвесторів до великої маси. Ми відточуємо саме свою власну майстерність, щоб розміщувати кошти та керувати компаніями.

Великі підприємці на певному етапі замислюються про соціальні цілі. Чи є у вас такі думки? У якому напрямку ви планували б просуватися?

У нас в N1, як і в інших українських фондів, зараз одна соціальна мета – допомагати своїй країні всім, чим можемо. Донатами, часом, зв’язками. У нас у команді немає людини, яка б не волонтерила.

Ну і, звісно, продовжувати інвестувати в український фінтех, тим самим розвивати ринок та підтримувати економіку.

На чому був фокус фонду та ваш як керівника у перші місяці війни? Який він зараз?

У перші місяці війни основне завдання було не здійснювати різких рухів щодо діяльності фонду, забезпечити працездатність та прийняття основних життєздатних рішень щодо кожного активу. І, звісно, необхідну ліквідність на 2-3 місяці.

Ще мені було важливо залишатися на зв’язку зі своєю командою.

Про стратегічні кроки та реалізацію попередніх планів не йшлося. Ми всі жили у парадигмі якогось постійного утримання ситуації, без наведення фокусу. Ми чекали, що буде далі. І зараз очікуємо, але ситуація більш-менш прояснюється. Приймати рішення легше.

Зокрема ми вже почали інвестувати в нові стартапи, розширювати існуючі програми. Звичайно, це не ті обсяги інвестицій, які були перед цим. Війна внесла свої корективи до доходної частини, тобто в той ресурс, який ми можемо використовувати для інвестицій. Однак подушка безпеки, яка у нас була сформована до війни, дозволяє зараз продовжувати інвестиції не в гігантські, але досить перспективні проекти, наприклад, TRANSENIX (у липні фонд анонсував інвестиції $500 тис у стартап).

Як змінилися плани інвестування? Які тепер у вас цілі до кінця 2022 року?

Безумовно, мета до кінця року забордити пару-трійку проектів із цінником до півмільйона доларів (можливо, до мільйона, якщо проект великий і вартий). Однак тепер це має бути не надто довгограючий проект з погляду повернення інвестицій. Всі ми розуміємо, що зараз живемо і житимемо ще в більш складні часи. Тому нам необхідні проекти, які, крім своєї технологічної складової, ще мають дуже швидку бізнес-модель. З цього погляду пошуку проектів наші критерії посилилися та ускладнилися.

Яку максимальну суму ви готові були б вкласти в новий стартап?

Найбільша, гіпотетично, це $2,5 млн. Якщо говорити про вже витрачені, то у sportbank ми вклали набагато більше – понад $15 млн. Там вкладено нашу половину. Ми великих чеків не боїмося, але гроші теж не роздаємо.

Як ви вважаєте, наскільки український фінтех на тлі хайпу навколо України зараз привабливий для іноземних інвесторів?

На жаль, війна ніколи не є привабливим чинником будь-якого інвестора. Крім стерв’ятників, які за безцінь скуповують активи, сподіваючись заробити на різниці. Тому будь-якому українському проекту зараз важко – великі інвестори певною мірою соромляться, певною мірою побоюються політичної складової у роботі з українським стартапом. Адже не секрет, що команда більшістi стартапів в якомусь відсотковому співвідношенні досі перебуває на території України, що додає певний ризик-фактор. Це зупиняє інвесторів повноцінно та якісно розглядати українські стартапи для інвестицій.

Це погано для стартапів, але добре для нас, бо ми розуміємо український фінтех та ризики, ми самі у них живемо. Тому для N1 це не новина, ми добре за пару місяців навчилися оцифровувати ці ризики.

Тобто, виходить, що українським стартапам вигідніше шукати гроші в Україні?

Це один із найближчих та найімовірніших способів знайти гроші. За кордоном у тебе немає подушки безпеки, чіткого плану життя, ти не влаштований, живеш незрозуміло на яких умовах і правах, і тобі потрібно при цьому конкурувати з іншими європейськими стартапами за інвестиції, за ресурс… У них немає війни в країні, вони в комфорті, в хорошому настрої. У них не вбили нікого з родичів, ніхто не служить в армії. Загалом вони співчувають нашій країні, але водночас правила ринку та конкуренції ніхто не скасовував.

Яка ваша позиція як інвестора – ви прагнутимете розвивати продукти всередині країни чи допомагатимете їм виходити на глобальний ринок?

Однозначно кожен проект має свою глобальну мету – вийти на міжнародний ринок. Але я розумію, що не всі проекти туди дійдуть через різні специфіки та фактори. Однак у всіх проектів стоїть must have завдання – стати успішним прибутковим продуктом в Україні, незалежно від ситуації. Війна – не війна, треба прагнути робити максимум.

Що вас в першу чергу приваблює в компаніях, в які ви інвестуєте? Чи з’явився зараз якийсь новий критерій із початком війни?

Насамперед, люди. Я намагаюся не робити висновків про компанію, поки не поспілкуюсь із топ-менеджментом. Виходячи з того, що ми розглядаємо компанії, які знаходяться на ранній стадії розвитку або вийшли на рівень MVP, говорити про результати їх діяльності та продукт досить складно, адже вони тільки почали.

А ось те, ким є автор фірми або СЕО, – визначальна величина, що позначає, куди компанія може прорости.

Є СЕО та фаундери, які можуть довести компанію до самоокупності – далі складно. Є ті, які можуть доростити її до мільйонної оцінки, а є – які й до мільярдної. І це можна плюс-мінус визначити, поспілкувавшись безпосередньо з людиною: повіриш ти в неї чи ні.

Потім йде оцінка самої ідеї, прибутковості компанії, її філософія.

З початком війни важливим чинником стала швидкість ухвалення рішень. Несвоєчасно ухвалене рішення цієї весни обійшлося одному нашому проекту у десятки мільйонів доларів. Хтось на цьому заробив, а хтось – навпаки, втратив.

Цей критерій залежить від професійних якостей, етики. Це просто швидкість ухвалення рішень в умовах невизначеності. І це те, на що я зараз, зокрема, звертаю увагу.

Як ви оцінюєте життя українського фінтех-ком’юніті під час війни?

Український FinTech ще не сформований як окреме ком’юніті. Він є складовою банківського, правового, або ж товариства великих компаній. У нас немає хлопців, які чітко працюють у фінтеху та створюють не банківські продукти.

Насамперед це пов’язано з тим, що в українському фінтеху дуже мало капіталізації. Мало інвесторів, тим паче зарубіжних, які виокремлюють окремі кампанії.

З початком війни глибокої інтеграції я, на жаль, також не побачив. На даний момент це локалізація груп компаній навколо рішень, що вже працюють. Є певні рішення, що генерують прибуток. І решта фінтех-компаній намагаються з цими продуктами співіснувати чи підживлюватися від них. На цьому фоні з’являється не так багато стартапів та продуктів. Тому що війну навряд чи можна назвати благодатним ґрунтом.

По-хорошому, фінтех треба виділяти на окремий клас. Адже він сильний лише тоді, коли справді утворюється в community. І коли гравці думають не про те, як зробити добре банку чи мерчанту, а про те, як зробити той продукт, на якому сам фінтех зможе заробляти та обслуговувати кінцевого споживача.

Як ви вважаєте, коли сформується українське FinTech-community?

Безпосередньо залежить від Національного банку, а саме від того, наскільки далеко він пустить фінансові компанії. Зараз складається враження, що далеко він пускати їх не збирається.

До початку війни анонсувалося, що у вересні буде ослаблення регулювання для фінкомпаній з погляду випуску карток, відкриття рахунків. Проте я маю чітке розуміння, що, швидше за все, до таких фінкомпаній будуть висунуті вимоги не менші, ніж до дрібних банків.

Відповідно, знову складеться ситуація, коли фінкомпанія, навіть без банківської ліцензії, повинна мати такі ж властивості як банк. Тобто вона, по суті, має стати банком, а це, знову ж таки, банківська конкуренція. Тому я не вважаю, що найближчим часом в Україні утвориться FinTech-Community. Але через 2-3 роки – цілком можливо.

Як ви оцінюєте реакцію банківського сектора в Україні на всі події? Хто адаптувався краще? Хто не зміг адаптуватись? Що можна було б зробити краще? Що, зокрема, можна сказати з цього приводу про sportbank?

Багато в чому останні 6 місяців роботи банків були продиктовані регулюванням НБУ. І, звичайно ж, більшість уваги привертав спекулятивний або сірий ринок. Там українські громадяни та підприємці намагалися врегулювати свої доходи або диверсифікувати активи шляхом конвертації гривні в інші валюти, виведенням криптовалюти, або ще якимось іншим способом. Все це так чи інакше торкалося лімітів Нацбанку, які той спускав нижче, або курсів валют, які продиктував регулятор.

Серед банків перемагав той, хто мав дуже просунуте казначейство, яке відчувало ринок та його потреби, могло швидко адаптуватися. З точки зору обслуговування фізичних осіб точно перемагали ті, хто мав швидкий віддалений онбординг і верифікацію через Дію.

Sportbank був одним із таких банків. Він отримав велику базу клієнтів за останні 5-6 місяців. Її якість під питанням – чи будуть ці користувачі надалі користуватись і осягати наш продукт. Напевно, будуть, але не на всі 100%.

Банки, які розраховували на фізичні відділення і не могли онбордити клієнта онлайн, залишилися не при справі. Їхня клієнтська база не приросла і вони заробляють тільки на тих клієнтах, які були до 24 лютого. Це звузило їхні можливості.

Як ви вважаєте, чи будуть якісь гравці йти з ринку через кризу?

Безперечно. Я розраховую, що 15-20 банків збанкрутують або самі здадуть ліцензію. Перші ластівки вже пішли. Наприклад, харківський Мегабанк та ще кілька банків, які просто залишилися без активів. Що з ними буде – незрозуміло, але навряд чи вони повноцінно функціонуватимуть після війни. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб матиме дуже багато роботи в найближчі півтора-два роки. Я думаю, що кількість банків після війни буде явно меншою за 50.

А якщо говорити про рівень експертності державних органів – наскільки вони професійно та ефективно діють у цих умовах?

Є два основні параметри, які можна розглядати: курс гривні щодо решти валют та відсоток інфляції. З огляду на те, що в нас більше 25% території окуповано і близько половини виробництв не працює, підняття фактичного курсу з 29 до 39 гривень за долар у принципі мізерне. Я розраховував, що курс буде 50-60 грн за долар на сьогодні. З цього погляду роботу регулятора та інших органів можна назвати відмінною. Якщо ж говорити про інших регуляторів – Мінфін, Міноборони – можна сказати, що все працює ефективно. Наскільки я знаю, затримки щодо виплат бюджетникам є, але це буквально дні.

Швидше за все, всі ці органи, може, й не офіційно, але до війни готувалися. І всі скрипти вони відпрацювали досить якісно.

Чи зросла роль криптовалюти в поточних умовах і які є прогнози?

Перші три місяці, до введення ліміту на виведення валютних коштів, що прирівнюються до них, криптовалюта була досить популярним методом переведення вартості. І українці максимально цей канал використали. Тільки зараз для більшості це буде зворотна доріжка, бо з крипти треба буде виходити у гривню та долари. Адже коли немає приходу коштів, ти все це розморожуєш.

У 2023-2024 роках планувалася легалізація криптовалюти, але чи Нацбанк це робитиме зараз - незрозуміло. Хотілося б, бо Україна останні кілька років вирізнялася новаторським підходом та адаптацією речей, які здавалися шаленими та недосяжними для всього світу. Хотілося б, щоб це відбувалося й надалі.

Як би ви оцінили перспективи українського ринку з торгівлі цінними паперами?

Основна перспектива полягає в тому, що поки що його немає насправді. Є група людей, які бажають інвестувати. Але, на жаль, не в українські біржі, а біржі, що знаходяться у Великій Британії, Європі та США.

Має бути створена відповідна документація та технології для того, щоб користувач, не переводячи гроші за кордон, міг купити акції Apple, а це все реально.

Я знайомий із кількома проектами, які збиралися запуститися у квітні-травні. І співзасновники дуже засмучені тим фактом, що почалася війна. Поспілкувавшись із ними нещодавно, я зрозумів, що однозначно ніхто не запускатиметься до закінчення війни. Плюс потрібен якийсь час на розгойдування. Напевно, 2024 року (коли за прогнозами закінчиться війна) ці гравці почнуть повертатися. Складно загадувати у такій ситуації.

Перспектива велика, питання на ринку – чи є платоспроможний попит, клієнти, яким не потрібно відновлювати свій будинок чи будинок батьків, кудись переїжджати, відновлювати бізнес. Чи є у них надлишок коштів, які людина готова проінвестувати у цінні папери. Якщо є цей попит – пропозиції злітають. Якщо ні – запускатися безглуздо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Криза в FinTech: які компанії зазнали найбільших збитків за останній час

Банківські картки дорожчають: до чого тут Україна?

Банки, картки та чорний ринок: як змiнювався курс долара в Україні під час війни

Хочу отримувати:

ТОП новини, квитки на заходи, безкоштовно!