Місяць віддаляється від Землі з вимірюваною швидкістю, непомітно подовжуючи тривалість доби та змінюючи баланс планети. Те, що здається стабільним небесним танцем, насправді є повільною трансформацією, яка триває мільйонами років
Фото: unsplash.com, freepik.com
Протягом століть місячний цикл виглядав незмінним, керуючи припливами та затемненнями з передбачуваною регулярністю. Однак сучасні вимірювання свідчать, що ця стабільність лише уявна. Відстань між Землею та її єдиним природним супутником зростає рік за роком.
Ця поступова зміна має значення, адже впливає на сам механізм обертання нашої планети. Зв’язок між припливами, орбітальним рухом та тривалістю доби — не теорія. Його підтверджують як викопні рештки, так і лазерні вимірювання.
Доісторичні мушлі зафіксували швидше обертання Землі
Сімдесят мільйонів років тому, наприкінці крейдового періоду, земна доба тривала приблизно 23,5 години. Згідно з дослідженням 2020 року, опублікованим у журналі Paleoceanography and Paleoclimatology, такого висновку вчені дійшли після аналізу ліній росту у скам’янілих мушлях двостулкового молюска Torreites sanchezi.
Ці мікроскопічні смуги, подібні до річних кілець дерев, фіксують щоденні цикли росту. Підрахувавши їх, дослідники встановили, що тоді рік налічував приблизно 372 дні. Більша кількість днів у році означає коротшу тривалість кожної доби.
Дані свідчать, що Місяць був ближче до Землі, сильніше впливаючи на неї своєю гравітацією та інтенсивніше змінюючи її обертання. Це не припущення, а висновок, що ґрунтується на фізичних доказах, збережених у вапнякових відкладеннях.
Цікаве по темі: Учені розповіли, як загине Всесвіт
Припливи віддаляють Місяць
Причина віддалення Місяця криється у фізиці припливів. Коли Земля обертається, гравітація Місяця впливає на океани, утворюючи два припливні «горби» з протилежних боків планети. Вони трохи зміщені відносно положення супутника, оскільки Земля обертається швидше, ніж Місяць рухається своєю орбітою.
Це зміщення створює гравітаційний момент сили. Припливний виступ випереджає Місяць, передаючи частину обертальної енергії Землі її супутнику. У результаті Місяць отримує додаткову орбітальну енергію та переходить на вищу орбіту.
Як зазначається у пресзаяві NASA: «Одне з найбільших відкриттів полягає в тому, що Земля та Місяць повільно віддаляються один від одного зі швидкістю, з якою ростуть нігті, — приблизно 1,5 дюйма (3,8 см) на рік. Це збільшення відстані є результатом гравітаційної взаємодії між двома тілами».
Земля сповільнюється, поки Місяць віддаляється
Поки сріблястий супутник набирає енергію, Земля її втрачає. Енергія, необхідна для розширення місячної орбіти, безпосередньо забирається з обертального імпульсу планети. Практично це означає, що обертання Землі поступово сповільнюється.
Астрофізик Стівен ДіКербі з Мічиганського університету зазначив, що це явище непомітне в межах людського життя, але незворотне. Тривалість доби зростає поступово, оскільки обертальна енергія передається назовні.
Різниця майже мікроскопічна — лише частки секунди за колосальні проміжки часу. Проте в масштабі мільйонів років вона стає суттєвою. Земля та її природний супутник можуть здаватися нерозривно пов’язаними у стабільному танці, однак їхній взаємозв’язок далекий від застиглого.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Життя на Землю могли занести інопланетяни — учений
Антарктида швидко втрачає лід: чим це загрожує людству
Глобальне потепління гальмує «двигун» природи — учені
Джерело: DailyGalaxy.
Telegram
Viber
