Залежність від Центрального банку у забезпеченні боргів урядів єврозони робить Економічний та валютний союз ЄС неймовірно крихким
У 2022 році розвинені країни, та країни, що розвиваються, спіткала серйозна інфляція. Через це центральні банки країн і регіонів почали активно підвищувати ключову ставку, намагаючись впоратися з наростаючою грошовою масою, яка з’явилася за час низьких процентних ставок. Незабаром це може призвести до глобальної боргової катастрофи і ось чому.
Єврозона вступає в чергову кризу суверенного боргу
Італія, яка має борг, повинна платити на 1,9 процентних пункти більше, ніж Німеччина, щоб отримати кредит на десять років, що майже вдвічі перевищує спред на початку 2021 року. Вартість запозичень Іспанії, Португалії і навіть Франції також різко зросла, а спреди були ще вищими до того, як Європейський Центробанк пообіцяв переломити ситуацію. Як і в економічних кошмарах 2010-2012 років, Центральний банк працює над планом купівлі облігацій, щоб запобігти падінню слабких країн у дефолт.
Витративши 2 трильйони доларів на підтримку своєї економіки під час пандемії, Європа заборгувала більше, ніж десяти років тому у період кризи. Усі попередні роки, коли ключові ставки були на нулі або близько того, розвинені країни активно набирали кредити, щоб підтримувати високий темп розвитку та не відставати від інших держав. Пізніше ці ж країни почали позичати, щоб виплатити попередні відсотки, сподіваючись на прискорений розвиток завдяки технологіям. У результаті поточна ситуація така, що абсолютна більшість країн Європи має більше боргів, ніж їх країна виробляє за рік (ВВП).
Італія, третя за величиною економіка блоку, має борги у розмірі майже 140% її ВВП, порівняно зі 108% на початку попередньої єврокризи у 2010 році. Висока інфляція дещо полегшить цьогорічне навантаження. Але в міру того, як ЄЦБ піднімає процентні ставки, щоб зменшити інфляцію, вартість обслуговування боргів зростатиме. Високим процентним ставкам потрібен час, щоб вони дали про себе знати у бюджетах країн: середній термін погашення існуючого боргу Італії становить майже вісім років.
Більше того, будь-яке підвищення ставки збільшує навантаження на економіки країн, навіть нещодавні 0,5% серйозно посилили тягар багатьох держав єврозони. І кожне подальше підвищення дедалі сильніше битиме по країнам Європи через борги. Якоїсь миті станеться криза і почнеться низка дефолтів. Для цього достатньо, щоб бодай одна країна єврозони не впоралася з боргами. Найімовірнішими кандидатами зараз є Іспанія та Греція.
Після оголошення дефолту цих країн можуть посипатися й інші – країни ЄС найчастіше є великими власниками боргів одна одної. У такій круговій поруці будь-яка проблема – загальна проблема. У спробі розірвати це замкнене коло ЄЦБ може «стерилізувати» вплив купівлі облігацій на банківську систему. Проте стерилізація – це лише часткове рішення. Вищі спреди для слабкіших позичальників є природним наслідком грошово-кредитної політики, тому їх придушення притуплює ефект підвищення відсоткові ставки.
Найбільша загроза полягає в тому, що стримування спредів недостатньо для захисту вразливих економік. Інвестори очікують, що ЄЦБ підніме відсоткові ставки до 2% до кінця року. У результаті навіть солідна Німеччина, яка за визначенням платить із нульовим спредом, тепер має 1,8% за кредит на десять років, порівняно з -0,5% менше ніж рік тому. Якщо ставки зростатимуть далі, єврозона небезпечно ослабне. Єдиний спосіб їй убезпечити себе — фіскальна та фінансова інтеграція, яка знімає навантаження з ЄЦБ.
Одна з частин цього процесу полягає в тому, щоб розірвати «згубну петлю» між суверенами, що заборгували, і місцевими банками, яким належить їхній борг, — проект, у якому спостерігається певний прогрес. Проте, навіть якби італійські банки змогли витримати дефолт в Італії, європейські політики ніколи не дозволили б кинути ринок облігацій на 2 трильйони євро на поживу вовкам. Отже, суперечність між валютним союзом та фіскальною фрагментацією залишиться невирішеною.
Залишається єдине рішення – збільшення частки колективних витрат країн єврозони. Фонд «Next Generation» вартістю 750 млрд євро, створений під час пандемії та фінансований за рахунок спільних позик, уже розподіляє готівку, що має знизити навантаження на національні бюджети. Багатьом у Європі це рішення припало не до вподоби. Але недоліки валютного союзу такі, що альтернатива, що залишилися, — слабкість і інфляція — ще гірші.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Банки, карти та чорний ринок: як змінювався курс долара в Україні за час війни
- Які реальні масштаби міграційної кризи в Україні: дані ПриватБанку
- Росія оголосила дефолт за зовнішнім боргом вперше з 1918 року: що потрібно знати
Telegram
Viber