Середня продуктивність праці в Україні приблизно у 3-5 разів менша, ніж в країнах ЄС, і в 7-10 разів менша, ніж, наприклад, у Німеччині. Це означає, що українські компанії довше виробляють той самий продукт, витрачають більше ресурсів на ті ж результати і тому важче конкурують на зовнішніх ринках
Фото: unsplash.com, freepik.com
Про це повідомив народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
За його словами, низька продуктивність праці в Україні є не лише економічною, а й соціальною проблемою. Ця ситуація має наслідком низькі зарплати, обмежує можливості для працевлаштування вразливих груп та створює умови для майбутньої трудової міграції.
Але що ж таке «продуктивність праці» та чому вона у нас така низька попри відому працелюбність українців? Більше того, попри більшу кількість робочих годин на тиждень, у порівнянні з тими ж країнами Європи.
«Насправді, показник продуктивності праці вимірюється співвідношенням ВВП до кількості працівників або відпрацьованих годин. Це історія не про «ледачість», а про системні чинники, що впливають найбільше саме на рівень ВВП. Застаріла інфраструктура, недостатні інвестиції в обладнання та автоматизацію, низький рівень управлінських практик, слабка логістика й фрагментованість бізнесу. Частина економіки задля зниження податків працює в малих, неконкурентних компаніях, які не мають доступу до капіталу й технологій. Додатково має вплив війна, руйнування виробничих потужностей і вимушена релокація підприємств», — пояснює Гетманцев.
Але це відставання у продуктивності — не вирок, а можливість. Інвестиції у підвищення продуктивності праці — це ключ до того, щоб економіка могла рости, українці отримали вищі зарплати, а країна ставала конкурентнішою.
Читайте також: Скільки українці здійснили безготівкових операцій у 2025 — Гетманцев
Крім того, системна автоматизація та модернізація виробництва дозволяє:
- Залучити людей з інвалідністю, адже автоматизація рутинних та фізично складних операцій усуває бар’єри, пов’язані з фізичними обмеженнями.
Сучасні технології (віддалене управління, спеціалізоване ПЗ, ергономічні робочі місця) дозволяють особам з інвалідністю виконувати високопродуктивну роботу (наприклад, операторський контроль, програмування, цифрове управління верстатами).
- Розширити роль жінок, знизивши необхідність у важкій фізичній праці (наприклад, на складах, у будівництві чи виробництві), традиційно закріпленій за чоловіками.
Це відкриває для жінок доступ до більш високооплачуваних інженерних, операторських та управлінських ролей у промисловості, значно розширюючи кадровий резерв країни.
- Зменшити потенційну потребу в трудовій міграції, оскільки зараз бізнес все частіше говорить про мігрантів, щоб заповнити дефіцит кадрів на низькооплачуваній та фізично важкій роботі.
Залучення осіб з інвалідністю та жінок до нових ролей скорочує штучний дефіцит кадрів, який зараз покривається за рахунок імпорту робочої сили.
«Таким чином, інвестиції в модернізацію, автоматизацію та професійну освіту — це не просто економічний, а стратегічний соціальний інструмент, що забезпечує інклюзію, підвищує доходи українців та зміцнює національний трудовий потенціал. І коли будуємо національні стратегії, то в першу чергу маємо використовувати такі можливості для зростання, а вже потім думати про залучення трудових мігрантів. Одним з варіантів системного залучення на ринок внутрішніх інвестицій є обов’язкова накопичувальна пенсійна система. Тож послідовно адвокатую запровадження її в Україні, оскільки це не лише пряме покращення життя людей в поважному віці (стабільне персональне накопичення), а й потужний ресурс для інвестиційного ринку, який запустить нашу економіку на вищий рівень продуктивності та розвитку», — резюмував політик.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Скільки в Україні зареєстровано ФОПів — Гетманцев
Хто в ритейлі платить своїм співробітникам найбільше
Що таке стратегія «Buy the Dip» та як її правильно використовувати
Telegram
Viber
