close-btn
Ми в соцмережах:

«Гроші – це свобода вибору і можливість допомагати іншим». Фінансова консультантка Аліна Шух про золоті правила і погані звички в інвестуванні 

Аліна Шух – професійна легкоатлетка, багатоборка, чемпіонка України, Європи та світу серед юніорів у метанні списа та семиборстві. Їй 23 роки, і її спортивна кар’єра зараз у розквіті 

Аліна Шух

Аліна Шух

Але розум і серце Аліни займає не лише спорт, а й тонкощі фінансового консалтингу. За останні кілька років вона стала фінансовою консультанткою і кофаундеркою стартапу, отримала кілька українських дипломів про вищу освіту, а зараз здобуває ще одну – цього разу в американському виші. 

Аліна напрочуд амбіційна і далекоглядна, переконлива і фахово підкована, але разом з тим розважлива і спокійна. Завдяки залізному спортивному характеру, чітко поставленим цілям і гарній освіті Аліна бере одну вершину за іншою і не збирається зупинятися. Вона прагне навчити українців правильно розпоряджатися своїми фінансами та грамотно інвестувати, але при цьому не планує завершувати спортивну кар’єру.  

Ми поговорили з Аліною Шух про вибір професії, роботу над проєктом з фінансового консалтингу для спортсменів, про погані «фінансові» звички українців і ризики, що постають перед нашими грошима під час війни. 

В інтерв’ю Аліна розповіла, що і чому варто робити зі своїми грошима у першу чергу, чому не можна інвестувати заради забави і навіщо платити собі замість того, щоб тотально економити щодня. 

– Аліно, розкажи, будь ласка, про себе, про свою спортивну кар’єру і про те, що було у твоєму професійному житті до фінансового консультування.

– Я зі спортивної родини – батьки, дідусь з бабусею та сестра – усі спортсмени. Скільки себе пам’ятаю, завжди займалася легкою атлетикою – багатоборством. Проте минулого року травмувалася і мала дві операції, тому у стрімкій спортивній кар’єрі настала вимушена пауза. Її я вирішила використати для того, щоб зануритися у фінансове консультування. Хоч я консультую клієнтів лише останні два роки, розбираюся з особистими фінансами довше – близько п’яти років.  

Зараз у мене є дві закінчені освіти і одна незавершена – її я ще продовжую здобувати. В Україні я закінчила Інститут фізкультури, здобувши спеціальність «тренер». Бути тренером – це традиційна стежка для спортсмена. Я, хоч і не хотіла слідувати цьому шляху, все ж здобула тренерську освіту – з мого боку це щось на кшталт данини спортивній професії.

Далі я почала міркувати – які знання потрібні зараз і можуть знадобитися у майбутньому. Тож вступила до двох вишів – Київського національного торгово-економічного університету на спеціальність «маркетинг» та до Університету Орегону (США) на спеціальність «спортивний бізнес».

Аліна Шух

Аліна – професійна спортсменка

– Як ти зрозуміла, що ці освіти тобі знадобляться?

– Я зрозуміла, що жодна з моїх освіт не є суто фінансовою – а це необхідно для отримання міжнародного сертифікату фінансового консультанта. І вибір маркетингу у КНТЕУ виявився необдуманим рішенням . 

Тож цього року я вступила у КНЕУ на інвестиційний менеджмент і дуже щаслива, адже навчатися спеціальності, з якою ти точно визначився набагато приємніше і правильніше, ніж навмання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Головне – знайти біль клієнта». СЕО TRANSPLAT Андрій Аушев про фінтех-проєкт TRANSENIX і його унікальність порівняно з традиційними POS-терміналами

– Розкажи, як і чому ти вирішила вступати до Штатів, чи легко було це зробити і чи справді американська освіта кардинально відрізняється від української?

– До Орегону я потрапила за програмою спортивної стипендії. Спортсмени, які показують гарні результати, – єдина категорія людей в Україні, котрі можуть поїхати навчатися у Сполучені Штати Америки абсолютно безкоштовно з повним покриттям харчування, тренувань, форми та безпосередньо навчання. Отримати академічну стипендію у рази важче. 

Коли я вступала до Університету Орегону, то стикнулася з браком інформації: приміром, я не знайшла жодної людини, яка б закінчила виш за кордоном, використавши спортивну стипендію. Стипендіальна програма для спортсменів існувала, можливості та механізми її втілення також, а на практиці усе це реалізувати виявилося важко. Я все ж змогла вступити – з допомогою агенції.

Хоч я ще не закінчила навчання в американському виші, але знання, які отримала там, уже активно використовую. Різниця між рівнем знань, які дають викладачі в Україні і у США, колосальна. В Україні дають теорію, яку студент вчить, щоб здати іспит, а потім забуває. У США викладач організовує командну роботу, дає суто практичні завдання, з якими стикається реальний бізнес.

– Ти жила у США, їздиш туди на сесії або навчаєшся дистанційно?

– За правилами стипендіальної програми я мала б жити у Штатах і навчатися очно, і я дуже цього хотіла. Там просто розкішні умови для студентів. Щоб зрозуміти, наскільки У США якісна освіта і підхід до комфорту студентів, треба знати єдиний факт – бюджет на спорт в університеті Орегону більший, ніж бюджет України на усю спортивну галузь. Проте, на жаль, я потрапила на карантин через пандемію і навчалася то вдома, то на спортивних зборах, часто ночами. 

– Як взагалі так вийшло, що професійна спортсменка занурилася у фінанси? Хтось порадив, чи ти сама зацікавилася цією галуззю?

– Почну здалека. Колись дуже давно, у підлітковому віці, я прочитала книгу Роберта Кійосакі «Бідний тато, багатий тато». Хоч це і не є найкращим матеріалом на тему фінансів, все ж саме вона була першою книгою, що трансформувала моє розуміння грошей. Зміна мислення з «потрібно заробляти і відкладати» на «можна зробити так, щоб самі гроші працювали» перевертає уявлення про гроші. 

Після цього я почала займатися своїми особистими фінансами, і навіть вирішила, що хочу бути інвестором. На цю думку мене, до речі, наштовхнула ще одна книга Кійосакі «Квадрант грошового потоку», де він розділяє людей на чотири категорії: найманий робітник, самозайнятий підприємець, бізнесмен та інвестор. Ідеалом для мене став інвестор. Проте, щоб ним стати, треба пройти шлях від найманого робітника – щоб спершу заробити гроші, а потім управляти ними. Так я почала займатися фінансовою грамотністю і шукати варіанти інвестицій. 

– Як почався твій шлях у фінансовому консультуванні?

– У 2021 році під час Олімпійських ігор я відновлювалася після операції і зрозуміла, що хочу витратити цей час на роботу. За своїми отриманими на той час освітами – тренера та маркетолога – працювати я не хотіла, а серед інших моїх компетенцій було знання особистих фінансів і правил інвестування.

Я почала працювати фінансовим консультантом і раптом відкрила для себе абсолютно новий світ. Коли ти лише займаєшся спортом, то дуже зашорений, бо живеш у маленькому колі спортсменів і літаєш зі зборів на збори. Так, це непогано, ти подорожуєш, але життя у трикутнику «готель-стадіон-спортсмени» все ж обмежене.

– Ти працюєш з клієнтами лише з їхніми особистими фінансами, чи, може, консультуєш також стартапи або малий бізнес?

– Особисті фінанси – це велика галузь, яку можна вивчати безкінечно, починаючи від фінансової грамотності і закриття кредитів до фінансового планування та побудови інвестпортфеля. Приходять дуже різні клієнти. Один має п’ять кредитів, які треба закрити, другий живе від зарплати до зарплати і хоче навчитися відкладати гроші, а третій має дві квартири у різних частках власності і хоче їх вигідно переформатувати, щоб одну, скажімо, здавати, а іншу продати. Тож це творча робота. 

Особисті і корпоративні фінанси хоч і схожі, але все ж різні. Наразі я не працюю з малим бізнесом, але в рамках проєкту SMART Sport Money Art проводжу фінансове консультування для спортсменів.

Аліна Шух

– Дуже цікаво! Розкажи, будь ласка, детальніше про цей проєкт. Він для спортсменів?

– Так. Зараз моя основна мета – поєднання спорту і фінансів. Здавалося б, ці галузі не метчаться між собою, але спільне у них все ж є. Особисті фінанси для спортсменів – дуже важлива тема, мало хто з людей спорту по-справжньому на цьому знається, а фінансових експертів, котрі знайомі з нюансами спортивних фінансів, ще менше. Тож цю прогалину я вирішила закрити своєю роботою.

Проєкт SMART Sport Money Art займається фінансами спортсменів – допомагає розвивати особистий бренд та консультує, куди краще вкласти гроші і як себе забезпечити після завершення кар’єри. Проєкт буде корисний не лише спортсменам, а й тим, хто має нестабільні заробітки: акторам, моделям, фрілансерам. 

Скоро ми будемо надавати послуги фінансового менеджменту спортивним клубам: ТОВ, громадським організаціям, тим, хто працює через ФОП. 

– Розкажи про те, на чому ти розумієшся, як ніхто – чим відрізняються гроші спортсмена і неспортсмена?

– Є різниця між спортсменами та людьми, котрі мають стабільну зарплатню і щомісяця можуть відкладати певну суму. Спортсмен не може планувати доходи, бо вони повністю залежать від спортивної форми, стану здоров’я і особистості спортсмена. 

Представники неспортивних професій можуть розраховувати на те, що протягом тривалого часу працюватимуть і розвиватимуться у певній галузі, тоді як спортсмен не може безкінечно підтримувати відмінну спортивну форму.

Тож у проєкті SMART Sport Money Art ми з колегами вирішили зробити ставку на три основні направлення, необхідних для фінансів спортсмена: ім’я, знання і гроші. 

Ім’я – це особистий бренд, який працюватиме навіть після завершення спортивної кар’єри. Гроші – це правила управління коштами, фінансова грамотність, правильне інвестування, формування інвестпортфелю, і як результат – пасивний дохід після завершення кар’єри. Щодо знань – то це підготовка спортсменів до життя за межами спорту: soft skills, як-от ораторське мистецтво, комунікація, нетворкінг. Це необхідно для того, аби людина у 30 років не програвала ринку праці, а була на три голови вище завдяки своїм знанням та сформованому капіталу. 

– З ким і як ти створювала SMART Sport Money Art?

– Ідея зародилася саме тоді, коли я проконсультувала перших клієнтів. У той період я їздила на різні фахові конференції і представлялася у першу чергу спортсменкою, а у другу – фінансовою консультанткою. У фінансовій спільноті усім була цікава моя спортивна професія, тож мене запам’ятали як спортсменку, яка допомагає спортсменам з особистими фінансами, стипендіями на навчання за кордоном, бо добре їх знає. Зрештою, я і сама зрозуміла, що як ніхто добре знаю спортсменів і можу допомогти їм з їхніми грошима. 

Довго міркувала над таким проєктом: ходила на хакатони, продумувала бізнес-модель, спілкувалася з фахівцями, шукала менторів. Познайомилася з Василем Матієм – управляючим активами First Family office, фінансистом та колумністом. Я попросила його стати моїм партнером у SMART Sport Money Art – проєкті, що допомагає перетворювати управління фінансами спортсменів у мистецтво.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Головне у бізнесі – розуміння суті грошей». Інтерв’ю зі співзасновником сервісу обліку грошей Finmap Олександром Солов’єм

– Аліно, розкажи, як людина спорту, звідки у спортсмена беруться гроші, хто платить за участь у змаганнях?

– Це залежить від масштабу змагань. Якщо це Олімпійські ігри (найвищий рівень), то спортсмену платить держава, яку він представляє. Якщо це комерційні змагання, то платять або організатори, або світова федерація, скажімо, легкої атлетики у колаборації з локацією, де проходять змагання.

Заробітки спортсмена дуже різняться залежно від виду спорту, яким він займається: професійного чи аматорського. Перший вид – це шоу-бізнес: бокс, теніс, футбол, де трибуни, зал, багато глядачів, трансляції. В аматорському спорті – легкій атлетиці, командних іграх – не так багато грошей. В Україні таким спортсменам зарплатню платить Міністерство молоді і спорту, інколи є дохід з комерційних змагань. При цьому набагато більші заробітки можуть надійти від спонсорів, проте, їх має менше 1% спортсменів в Україні.

– Чому так трапляється?

– У нас немає культури залучення спонсорів.  У Радянському союзі було по-іншому – державі потрібні медалі, тож спортсмени лише тренувалися, щоб досягати найвищих результатів – від всього іншого їх звільнила держава, зробивши ведмежу послугу. Тим часом у Європі спорт завжди будувався на бізнес-началах: спортсмени і клуби самі шукали фінансування, бо дотацій з держбюджету ніколи не було. Сполучені Штати також пішли бізнес-стежиною, розвиваючи екосистему спонсорства у спорті.

В Україні досі існує система «надання фінансування зверху», що притуплює відповідальність спортсменів за свої фінанси. Вони рідко думають про те, що рано чи пізно доведеться закінчити кар’єру і шукати себе у чомусь іншому.

Аліна Шух

Цікава річ – насправді залучати спонсорів спортсменам набагато легше, ніж будь-кому іншому, адже спорт – ідеальний світ для компанії, яка хоче підвищити свою впізнаваність. Якщо актори чи моделі можуть мати сумнівну репутацію, то ніхто не думає про спорт, як про щось погане. Спортсмени – це role models, за якими хочеться йти, а спорт – це дружба, взаємопідтримка, командність – ідеальний набір цінностей, які люди проектують на себе.

– Аліно, пам’ятаєш своїх перших клієнтів, котрі замовили послугу фінансового консультування?

– Усі, хто намагається стати консультантом, починає «консультувати» найближче оточення. Так і я – пропонувала близьким ідею відкладання грошей. А перший клієнт, який сам звернувся до мене, запитав, куди треба вкласти 100 доларів, щоб мати пасивний дохід.

– Яким є механізм твоєї співпраці з людиною? Це одна зустріч, кілька зустрічей чи зідзвонів, або супровід з місяця у місяць?

– Я працюю у кількох напрямках. Перший – це консультація тривалістю від години до двох, де ми розбираємо запит клієнта. Здебільшого це допомога з податками, інвестиційним портфелем, пояснення роботи фондового ринку. 

Другий напрям співпраці, який я пропоную, – це річний супровід. Ми з клієнтом підписуємо договір, і проходимо з ним усі необхідні кроки відповідно до його цілей. Зазвичай річний супровід беруть люди, які мають фінансову подушку і хочуть інвестувати. Тож ми розпочинаємо формувати портфель, відкриваємо рахунки, проводимо додаткові консультації щодо банків, рахунків, валюти, переведення коштів, ребалансування портфелю, податків, звітування, декларації. Я дуже люблю таку роботу, коли стосунки з клієнтом стають дружніми.

– Скільки коштують твої послуги фінансового консультанта?

– 20 доларів одна консультація і 450 доларів річний супровід.

– Чи змінився твій стиль роботи з клієнтами зараз, після двох років консультування?

– Спершу я намагалася допомогти людям з тим запитом, з яким вони прийшли. Якщо запитують «куди вкласти 100 доларів», думаємо, куди їх вкласти. З часом я зрозуміла, що так робити не варто, краще підходити з навчальної точки зору, пояснюючи людям, як насправді працюють гроші, і що 100 доларів не принесуть багато пасивного доходу, а краще проінвестувати їх у своє навчання та підвищення кваліфікації. Далі потрібно заробляти і відкладати більше, формувати капітал роками, і лише потім жити на пасивний дохід.

– Що у поведінці українців щодо власних фінансів ти помітила під час роботи – можливо звичка відкладати гроші «на чорний день», брати кредити, купувати долари, класти кошти на депозит?

– Перш за все, це безвідповідальність за свої гроші. Багато українців покладаються у питанні грошей на державу, роботодавця, на випадок чи везіння – на будь-кого, тільки не на себе.

Разом з тим багато українців не довіряють інструментам інвестування і не знають фінансових інструментів. За кордоном, коли говорять про інвестиції, перш за все мають на увазі фондовий ринок, тоді як в Україні під інвестиціями люди розуміють депозити, нерухомість, криптовалюту, а у фондовий ринок інвестують менше 1% громадян.

На Заході люди інвестують у фондовий ринок, а дітям дають кишенькові гроші, на які вони купують акції. Нам до цього поки далеко – хоча б тому, що доступ до фондового ринку і можливість інвестувати туди з’явилися у українців лише у 2017 році. Минуло лише п’ять років, чотири з яких люди тільки розбиралися.

Крім того, українці мають величезну любов до мікрокредитування та розстрочок на всілякі покупки. Минулого року кількість мікрокредитів зросла на 50% по країні. Такі займи можна отримати дуже просто, і люди вважають ці гроші своїми, а це оманливо, бо втягує у кредитну яму. Майже з половиною клієнтів у 2021 році ми працювали на закриття кредитів – це дуже невтішна статистика. На щастя, під час війни це явище впало у 12 разів, і багато таких компаній зачинилися.

– З твого досвіду консультування – чи відрізняється фінансові звички та розуміння грошей у жінок і чоловіків?

– Я б сказала, так. Помітила, що жінки зазвичай більш вдумливі та стримані. Вони більше вивчають питання, ризики, профіт, а чоловіки категоричніші. Якщо фінансовий консультант каже чоловіку, що потрібно інвестувати, той погоджується без роздумів – «треба значить треба».

Я часто працюю з сімейними парами у плануванні сімейного бюджету. Часто чоловіки бувають швидкими, тоді як дружини рахують, думають, планують.

– Можна сказати, що в Україні розповсюджене фінансове консультування або ця послуга тільки набуває популярності?

– Популярність фінансового консультування в Україні дійсно зростає, але поки це ріст з 0,00001 до 0,0001%. У нас дуже мало фінансових радників, а ті хто є, рідко мають сертифікати. Це погано, бо розв’язує руки страховим брокерам, котрі продають страховки під соусом «інвестицій». Щоправда, в Україні ще є фінансові коучі – ті, хто працює з мисленням та світоглядом людини. Також є інвестиційні фонди компаній, чий профіль – заможні клієнти, котрі мають багато можливостей з інвестиційної точки зору. Тим часом у світі професія financial advisor є однією з найбільш високооплачуваних, популярних і шанованих. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Криптоінвестиції у нерухомість: У яких країнах можна придбати квартиру, маючи тільки цифрові гроші

– Які ризики поставали перед грошима українців до війни і виникають зараз, під час війни?

– У довоєнний період – це традиційні інфляція, девальвація гривні, брак фінансової грамотності, жага вкладати гроші у фінансові піраміди.

Зараз же девальвація та інфляція зробили величезний стрибок вгору, і немає жодних передумов до зміцнення гривні найближчим часом. На наступний рік прогнозовано інфляцію на рівні 20%, тому відкласти гроші сьогодні означає вполовину втратити їх через рік. Сьогодні гривня є радше об’єктом розрахунку, а не інструментом для зберігання. Іноземна валюта також стикнулася з колосальною інфляцією – порівняно з нормальною позначкою на рівні 2% зараз інфляційний показник сягає 8-9%. Тому найкраще, що людина може зробити для своїх фінансів, – зберігати гроші у валюті, проінвестованій у хороші активи.

– Що гарантовано допоможе грошам працювати?

– У кожного має бути фінансова подушка – на суму, яка дозволить хоча б півроку жити без роботи і доходу. Наступне – краще не відкладати «під подушку» невелику суму, а інвестувати її у себе, покращивши свої знання, адже, щоб бути затребуваним на ринку праці, потрібно бути компетентним.

Крім того, у жодному (!) разі не можна інвестувати просто так. У світі інвестицій існує дуже багато інструментів, і всі вони різні. Щоб підібрати найбільш дієвий інструмент, потрібно знати і розуміти, для яких цілей потрібна та чи інша інвестиція. Припустимо, що потрібні гроші пасивного доходу, тоді треба визначитися, коли вони потрібні: завтра, через півроку, через десять років?

І нарешті, потрібно дотримуватися золотого правила диверсифікації, тобто розподілу інвестицій. Цей урок українці мають добре засвоїти під час війни. Усі, хто інвестував у нерухомість чи у біткоїн або мав гроші в облігаціях і не міг продати їх через закриття біржі, помилялися. Ідеальна диверсифікація для збереження капіталу – це різні валюти та різні активи у різних країнах. До речі, дуже важливо розділяти інвестиції саме за країнами. Диверсифікація, при якій ОВДП, нерухомість та акції зберігаються в Україні неправильна.

– Розкажи, будь ласка, про проєкт RichMe. З чого він розпочався і чи працює зараз?

– Це фінансовий консультант у кишені, котрий відповідає на будь-які запитання щодо фінансів завдяки алгоритмам штучного інтелекту. Людина у меседжері ставить запитання у вільній формі, а алгоритм вираховує ключові слова і відповідає.

Я натрапила на RichMe, коли почала працювати фінансовим консультантом. Я поставила якесь запитання у чаті і мені відповіла людина. У нас зав’язався діалог – я розпитала про роботу додатку і запропонувала зустрітися, щоб обговорити певні деталі. Так я познайомилася з Владом Ковалем, СЕО проєкту RichMe. Ми добре зконектилися і я долучилася до команди: кілька тижнів працювала нон-стоп, а потім мене ввели у співвласники як відповідальну за маркетинг.

Ми дуже багато працювали: розвивали базу даних, щоб алгоритм відповів адекватно і точно. Якраз у 2022 році в Україні почався бум додатків, які мали б спростити українцям вихід на фондовий ринок і ринок цінних паперів, як-от: mono invest, Multi Invest, Sense SuperApp від Альфа-Банку.  

RichMe міг заметчитися з цими додатками, і вони надавали б продукт, а ми – інформацію. Можна було налаштувати систему так, щоб людина запитувала щось у RichMe, отримувала відповідь і тут же могла скористатися одним зі вказаних додаток. Але почалася війна, і зараз ми не працюємо над стартапом – може, це пауза, а може, кінець.

– Що відбувається з ринком землі під час війни, і чи залишається земля надійним інструментом інвестування?

– Так, є окуповані і заміновані земельні ділянки, але безпосередньо з ринком землі України нічого не сталося. 

Земля завжди була активом, непідвладним часу, який не знеціниться і зіпсується з потенційно великою дохідністю і доволі малим ризиком. Влітку 2021 року, коли ринок землі тільки відкрився, власники ділянок не поспішали їх продавати, бо чекали на 2024 рік, коли можна було б продати їх юридичним особам дорожче, ніж фізособам. 

Під час війни реєстри закрилися, і українці не могли ані продати, ані купити землю. Зараз реєстри уже відкриті, і попит та пропозиція відновилися, адже заробіток, який можна отримати від землі, не змінився. Ділянки як були, так і залишаються хорошим активом. Хоча є один ризик – це локація землі в Україні.

Скажу важливу річ – інвестувати у землю потрібно лише тоді, коли ви маєте довгострокову ціль (не на рік чи два), а також диверсифікований портфель з основним капіталом за кордоном на фондовому ринку. Купувати тільки землю лише тому, що ви хочете вкласти кудись гроші, недалекоглядно.

– Як на твою роботу вплинула війна? Що змінилося, а що ні?

– На початку війни я консультувала рідко і безкоштовно, оперативно писала статті про ситуацію з фінансами в Україні, яка змінювалася щогодини. Сьогодні попит на фінансове консультування не лише відновився, а навіть збільшився, бо люди зрозуміли, що про фінанси потрібно навчитися думати.

Зараз також допомагаю спортсменам отримати стипендію на навчання за кордоном. Хочу, щоб вони здобували за кордоном якісну освіту, поверталися в Україну, ставали висококласними спортивними менеджерами і впроваджували тут зміни, будуючи країну мрії. 

До того ж продовжую вчитися у виші, адже хочу бути фінансовим консультантом з відповідним міжнародним сертифікатом. 

– Аліно, що ти, як фінансова консультантка, робиш зі своїми фінансами і як? У що вкладаєш свої гроші? 

– Свого часу, у вісімнадцять років, коли я тільки починала займатися особистими фінансами, вкладалася просто хаотично. І втрачала гроші, і заробляла гроші. А коли п’ять років тому відкрився фондовий ринок і я зрозуміла інвестиційні стратегії, то почала формувати свій портфель уже за правилами.

Зараз маю портфель, який служитиме моїй основній цілі – капіталу для фінансової свободи. І є портфель так би мовити на «побавитися» – коли я хочу купити якусь компанію, то можу в межах певних відсотків від свого капіталу це зробити.

– Аліно, тобі 23 роки і ти фінансовий консультант. Ти стикалася з ейджизмом під час роботи?

– О так! Взагалі я люблю робити юнацьку зачіску і приходити на зустрічі з ноутбуком, обклеєним стікерами з єдинорогами. Дехто думає, що мені 16 і може спершу спілкуватися з такою собі поблажливою посмішкою. Однак, коли поговориш з людиною певний час і покажеш свою компетентність, її ставлення змінюється, стереотипи розвіюються, і спілкування стає серйозним.

– Як вважаєш, зекономлені гроші – це зароблені гроші?

– Я дуже не люблю слово «економити». Навіть на консультаціях воно відштовхує людей, тому я замінюю його на фразу «оптимізація витрат». Економити не потрібно, особливо на собі. Економія – це завжди щось відрізане, недоотримане: недопита чашка кави, некуплена річ. 

Потрібно не економити, а правильно керувати грошима і мати фінансовий план. Краще не економити, а платити собі, своєму майбутньому і своїй фінансовій свободі. Відкладання грошей у заначку аж ніяк не може зрівнятися з чарівністю і користю від плати собі. 

– Багато хто певен, що гроші правлять світом. А що ти думаєш з цього приводу?

– Самі гроші не правлять світом, але як інструмент обігу – так, бо на них тримається світова економіка. Гроші – це лише інструмент, який перетікає з одного місця в інше, їх не потрібно робити наріжним каменем у житті і думати лише про гроші. Взагалі тільки про гроші думають ті, у кого їх не вистачає. Ті ж, у кого грошей достатньо, ніколи про них не думають. 

Я певна, що «гроші» не дорівнюють «щастя», але щастя є набагато більшим з грошима, ніж без них. Фінанси важливі, вони повинні бути у кожного і мають примножуватися. Гроші в руках людини – це свобода її вибору, свобода займатися тим, чим вона хоче, а також можливість допомагати іншим. Приміром, людям, які думали, що не варто збирати гроші, під час війни довелося покладатися на державу, друзів і волонтерів. А ті, хто грамотно ставився до формування свого капіталу, якраз і стали тими, хто міг допомагати іншим у скруті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Колишні співробітники Revolut зібрали $3,5 млн на створення нетипового додатку для криптоінвестицій

Стартап з українським корінням: Eclypsium залучив $25 млн інвестицій

Криптобіржа Bybit представила українцям надійний інструмент інвестицій у криптовалюту

Хочу отримувати:

ТОП новини, квитки на заходи, безкоштовно!