Космічний телескоп Габбл (HST) відіграв ключову роль у розвитку астрономії та космології за останні три десятиліття. Обертаючись навколо Землі на низькій орбіті зі швидкістю 28 163 км/год, цей оптичний телескоп із дзеркальною системою від моменту запуску у 1990 році виконав понад 1,3 млн спостережень
Фото: freepik.com
Завдяки надточним вимірюванням далеких наднових типу Ia та цефеїд Габбл допоміг уточнити швидкість розширення Всесвіту та сприяв відкриттю темної енергії. До запуску телескопа ми не знали точного віку Всесвіту: оцінки коливалися від 10 до 20 млрд років. Спостереження цефеїд дали змогу звузити ці підрахунки до нинішньої оцінки — 13,8 млрд років. Паралельно з науковими проривами Габбл подарував людству одні з найвражаючих зображень космосу, які ми коли-небудь отримували.
Але навіть найвидатніші місії не тривають вічно. Габбл не проєктували для безстрокової роботи на орбіті, а атмосферний опір, який виникає під час руху телескопа крізь розріджені зовнішні шари атмосфери, поступово знижує його орбіту й наближає момент, коли він більше не зможе залишатися в космосі та неконтрольовано увійде в атмосферу й упаде на Землю.
Нове дослідження проаналізувало, коли й за яких умов телескоп завершить свою унікальну кар’єру, а також які ризики це може створити для планети, в яку він зрештою вріжеться.
Протягом тривалої місії астронавти не раз піднімали телескоп на вищу орбіту під час сервісних польотів.
«Щойно астронавти завершували всі роботи під час серії виходів у відкритий космос тривалістю від трьох до п’яти днів, оператори STOCC та Центр керування місіями в Джонсоні готували телескоп до відстикування, — пояснює NASA. — Часто це також передбачало використання двигунів шатла, щоб підняти Габбл на трохи вищу орбіту, що подовжувало його життя, не даючи йому природно сходити з орбіти через атмосферний опір».
Цікаве по темі: Марс колись був «блакитною планетою» — учені
Такий сценарій порятунку більше неможливий — і початковий план щодо повернення телескопа теж зник.
«Первинний план деорбітації HST передбачав, що в кінці його життя шатл забере телескоп, — йдеться в науковій роботі про перспективи деорбітації HST. — Однак ніхто не міг передбачити, що він переживе програму Space Shuttle».
Тепер очікується, що орбіта телескопа поступово знижуватиметься в найближчі роки, доки не станеться неконтрольований вхід в атмосферу.
«Точно спрогнозувати, коли саме відбудеться цей вхід, та оцінити потенційні ризики для населення — критично важливі завдання для NASA. У межах оцінювання було проаналізовано та незалежно перевірено методики прогнозування зниження орбіти HST, розглянуто потенційні загрози під час входу в атмосферу й надано рекомендації з управління пов’язаними ризиками, — пояснюють автори нового дослідження, додаючи, що на орбіти супутників впливає й сонячна активність. — Крім того, оскільки HST не проєктували для керованого входу в атмосферу, існують побоювання, що частина уламків може вціліти та досягти поверхні Землі, створюючи ризики для людей».
Дослідження показало: у найкращому сценарії телескоп може залишатися на орбіті до 2040 року, а в найгіршому — увійти в атмосферу вже у 2029-му. Найімовірніший сценарій — 2033 рік.
Хоча точне місце входу в атмосферу та «слід» уламків не оцінювали, імовірність людських жертв коливається від середнього загального ризику 1:330 для всієї зони нахилу орбіти, яку перетинає HST, до 1:31 000 для найвіддаленішого та найменш заселеного району південної частини Тихого океану — за результатами двох симуляцій.
Попри те, що ризики залишаються низькими й подія відносно далека в часі, команда підкреслює: з погляду стандартів NASA такі показники формально є неприйнятними.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Як обертання Землі впливає на наше повсякденне життя
Місяць уже мільярди років потай «поїдає» атмосферу Землі
NASA виявили на Марсі сліди життя
Джерело: IFLScience.
Telegram
Viber
