Науковці нещодавно висунули несподівану гіпотезу, що активність у верхніх шарах атмосфери може за певних умов впливати на процеси глибоко в земній корі
Фото: chatgpt.com
Команда Кіотського університету запропонувала модель, яка досліджує, чи можуть зміни в іоносфері інколи підсилювати електричні сили в ослаблених ділянках кори та наближати момент виникнення сильного землетрусу. Йдеться не про метод прогнозування, а про можливий фізичний механізм взаємодії.
Відправною точкою є сонячні спалахи та інша інтенсивна сонячна активність. Вони здатні швидко змінювати розподіл заряджених частинок в іоносфері. Такі зміни фіксують за коливаннями загального вмісту електронів — Total Electron Content (TEC), оскільки вони впливають на проходження супутникових навігаційних сигналів крізь атмосферу.
Модель у межах земної кори зосереджується на ділянках порід з тріщинами, де за екстремальних температур і тиску вода може переходити в надкритичний стан. Дослідники розглядають ці пошкоджені ділянки як електрично активні — подібні до конденсатора, який через ємнісний зв’язок (електричний вплив без прямого контакту) поєднаний із поверхнею Землі та нижньою іоносферою. У такій системі зміни заряду в іоносфері можуть посилювати електричні поля в мікропорожнинах породи на наномасштабі.
Читайте також: Астрономи виявили недалеко від Землі потенційно населену планету
Це має значення, оскільки тиск у дрібних порожнинах впливає на ріст і злиття тріщин, особливо якщо розлом уже перебуває поблизу руйнування. За розрахунками авторів, електростатичний тиск у таких умовах може досягати кількох мегапаскалів — величини, співставної з припливними та гравітаційними напруженнями, які також здатні змінювати стабільність розломів.
Раніше перед окремими великими землетрусами вчені фіксували аномалії в іоносфері — зростання електронної густини, зниження висоти шару та зміну поширення іоносферних збурень. Зазвичай їх трактували як наслідок процесів у корі. Нова модель пропонує доповнювальний підхід: взаємодія може бути двосторонньою, коли іоносферні збурення також чинять зворотний вплив на кору.
У роботі згадано великі землетруси у Японії, зокрема подію на півострові Ното у 2024 році, перед якою спостерігалася інтенсивна сонячна активність. Автори наголошують, що часовий збіг не доводить причинного зв’язку, але узгоджується з гіпотезою про додатковий чинник у критичному стані кори.
Науковці вважають, що поєднання іоносферного моніторингу на основі GNSS із даними космічної погоди допоможе краще зрозуміти механізми запуску землетрусів і вдосконалити оцінювання сейсмічних ризиків.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Вчені розповіли, як на Землі з’явилася вода
Учені попередили, що Сонце може випарувати Землю
Час на Марсі плине інакше: вчені довели теорію Ейнштейна
За матеріалами scitechdaily.com.
Telegram
Viber
