Людство зафіксувало таємничий сигнал, який описують як «мега-лазерний» промінь, із галактики, що бурхливо зливається, на відстані понад 8 млрд світлових років
Фото: chatgpt.com
Сигнал, визнаний найвіддаленішим гідроксильним мегамазером з усіх коли-небудь виявлених, зафіксував радіотелескоп MeerKAT у Південній Африці, що складається з 64 антен.
Гідроксильний мегамазер — це гігантський природний «лазер» у космосі. Коли галактики, насичені газом, стикаються, молекули гідроксилу взаємодіють і випромінюють дуже потужні радіохвилі.
Ці хвилі поводяться подібно до лазера, але замість видимого світла створюють радіосигнали, які астрономи можуть фіксувати за допомогою телескопів.
Оскільки такі сигнали надзвичайно яскраві, їх можна спостерігати з дуже великих відстаней у Всесвіті.
У цьому випадку об’єкт настільки потужний, що, за словами науковців, його навіть можна класифікувати як «гігамазер» — ще сильніший за мегамазер.
Система під назвою HATLAS J142935.3–002836 розташована так далеко, що ми бачимо її такою, якою вона була понад 8 млрд років тому — коли Всесвіту було менше половини його нинішнього віку.
Докторка Тато Манамела, постдокторантка Університету Преторії та головна авторка дослідження, зазначила: «Ця система справді надзвичайна. Ми спостерігаємо радіоеквівалент лазера на відстані половини Всесвіту».
Манамела додала, що під час подорожі до Землі радіохвилі також були підсилені іншою галактикою, яка розташована точно на лінії спостереження.
Цікаве по темі: Глобальне потепління на Землі прискорилося — учені
«Ця галактика діє як лінза — подібно до краплі води на склі, — адже її маса викривлює локальний простір-час, — пояснила вона. — Отже, ми маємо радіолазер, що проходить через космічний телескоп, перш ніж його зафіксував потужний радіотелескоп MeerKAT — усе це разом і дозволило здійснити це дивовижне, майже випадкове відкриття».
Радіосигнал складався з чотирьох окремих компонентів, що означає: він походить із кількох ділянок у межах цієї галактичної системи.
Принаймні дві з цих областей, ймовірно, сильно збільшені завдяки гравітаційному лінзуванню, що робить сигнал більш ніж у десять разів яскравішим, ніж він був би зазвичай.
Зазвичай сигнали від об’єктів на таких відстанях надто слабкі, щоб їх могли виявити телескопи.
Однак потужний радіосигнал від HATLAS J142935.3–002836 був підсилений рідкісним ефектом — гравітаційним лінзуванням, явищем, передбаченим Альбертом Ейнштейном.
Гравітаційне лінзування відбувається, коли масивний об’єкт, наприклад галактика, розташовується між Землею та далеким джерелом.
Його сильна гравітація викривлює простір-час, змінюючи траєкторію світла або радіохвиль, що проходять поруч.
У результаті віддалений сигнал виглядає яскравішим і збільшеним, що дозволяє телескопам, таким як MeerKAT, фіксувати його навіть із відстані в мільярди світлових років.
Із Землі цей ефект інколи створює світлове кільце навколо об’єкта на передньому плані — так зване кільце Ейнштейна, назване на честь відомого фізика.
Той самий ефект також підсилює віддалене джерело — у цьому випадку радіо- або мікрохвильовий сигнал — що значно полегшує астрономам вивчення об’єктів, які зазвичай були б надто слабкими для спостереження.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Земля отримала дивні сигнали з центру Чумацького Шляху
Вчені назвали причини появи надмасивних чорних дір і перших галактик
Космічні бурі можуть приховувати повідомлення від інопланетян — дослідження
Джерело: DailyMail.
Telegram
Viber
