Мала Магелланова Хмара, яку десятиліттями використовували як стабільний орієнтир для астрономів, виявилася значно більш хаотичною та динамічною системою
Фото: unsplash.com
Ця карликова галактика — одна з найближчих до Чумацького Шляху. Вона разом із Великою Магеллановою Хмарою утворює гравітаційно пов’язану трійку, що взаємодіє вже сотні мільйонів років. Попри ретельні дослідження, вчених довго бентежив один факт: її зорі не обертаються навколо центру так, як у більшості галактик.
Зіткнення, яке змінило все
Нове дослідження показує, що причина — пряме зіткнення з Великою Магеллановою Хмарою. За словами авторів, ми фактично спостерігаємо галактику в процесі трансформації.
Мала Магелланова Хмара містить більше газу, ніж зірок. Зазвичай такий газ стискається під дією гравітації та формує обертовий диск. Але спостереження телескопа Hubble та супутника Gaia показали, що цього не сталося: зорі рухаються хаотично.
Дослідники припускають, що кілька сотень мільйонів років тому ця галактика буквально пройшла крізь диск більшої сусідки. Потужні гравітаційні сили зруйнували її структуру, а тиск газу з боку Великої Магелланової Хмари фактично «зірвав» обертання.
Це можна уявити як краплі води на руці, які зносить сильний потік повітря… Подібне сталося і з газом галактики.
Читайте також: Темної матерії не існує: вчені оскаржили базові теорії існування Всесвіту
Ілюзія обертання
Ще одна загадка стосувалася газу: раніше здавалося, що він обертається. Оскільки зорі формуються з газу, вони мали б успадкувати цей рух.
Нове дослідження пояснює: це була оптична ілюзія. Після зіткнення галактика витягнулася, і рух газу в різних напрямках створював враження обертання залежно від кута спостереження.
Чому це важливо
Протягом десятиліть Малу Магелланову Хмару використовували як модель для вивчення еволюції галактик. Тепер стає зрозуміло: вона далеко не «типова».
Це відкриття також впливає на дослідження темної матерії. Інша робота тієї ж команди показала, що зіткнення залишило слід і в структурі Великої Магелланової Хмари — її центральна «перекладина» нахилена, і цей кут залежить від кількості темної матерії.
Таким чином, взаємодія двох галактик може стати новим інструментом для її оцінки.
У підсумку вчені роблять важливий висновок: галактики — це не статичні об’єкти, а системи, що постійно змінюються. Іноді — через справжні космічні катастрофи, наслідки яких видно навіть через сотні мільйонів років.
Ознайомтеся з іншими популярними матеріалами:
Ще одна планета нашої Сонячної системи може бути придатною для життя
Астероїд наблизиться до Землі ближче за Місяць: чи загрожує це планеті
Фізики змусили метал існувати у двох місцях одночасно
За матеріалами scitechdaily.com.
Telegram 
Viber 